Розділ 6

«Даша зараз потребує порятунку,» — лунало в голові Кості знову і знову. Ці слова були його найгіршим жахіттям. Він завжди знав, що зустрічаючись з Льошею, його сестра ходила дуже тонкою кригою, і от настав, очевидно, момент, коли лід під нею усе ж таки провалився.

Чому все навалилося на нього в один день? Початок нового навчального року і так виявився для нього пекельною мукою, через вкрай незручну зустріч зі своєю колишньою дівчиною, а тут ще й на додачу проблеми з Дашею.

Зі слів незнайомки, що зателефонувала йому з телефону сестри, цього разу сталося  щось дійсно жахливе. Костя дуже сумнівався, що зможе впоратися з цим сам, але й батьків поки втягувати не хотів, так що єдиним варіантом було звернутися до друзів.

Діма взяв слухавку доволі швидко.

— Друже, ти дуже невчасно, — дихання хлопця було швидким і дещо уривчастим, так дзвінок застав його посеред якоїсь інтенсивної фізичної активності. — Якщо це не щось серйозне…

— Це дуже серйозно. Той покидьов Льоша накачав Дашу наркотиками та намагався… — Костя запнувся, не здатний вимовити цього вголос, але Діма й так усе добре зрозумів.

— Господи, ото гад! Як вона?

— Фігово, без свідомості. Це сталося на якійсь вечірці, так що я зараз направляюсь саме туди.

Костя не став просити, щоб Діма долучився до нього, але це й не було потрібно, оскільки той і так уже був готовий зробити все в своїх словах, щоб допомогти друзям.

— Кидай адресу, ми з Лізою теж прийдемо.

— З Лізою? — перепитав Костя, нарешті зрозумівши, від якої такої активності відірвав друга.

— У її мами сьогодні корпоратив, а тато у відрядженні, так що ми просто не могли не скористатися таким шансом побути разом, — пояснив Діма.

— Мені прикро, що я вас відволік.

— Та нема мови в такій ситуації. Скоро будемо.

***

Так як Ліза жила ближче до місця, де проходила вечірка, ніж Костя, то вся трійка прибула туди практично одночасно.

Дашу вони помітили одразу — дівчина лежала на лавочці, коли одного ж під’їзду багатоквартирного будинку, скрутившись у позу ембріона. Над нею схилилася тендітна постать, яку з них усіх першою впізнала Ліза.

— То це ти допомогла Даші? — ошелешено запитала вона в Лідії.

Дівчина підняла на них голову, відчуваючи не менший подив. Тільки зараз Лідія усвідомила, що врятувала не цілковиту незнайомку, а нову однокласницю. Що ж, не варто було дивуватися, враховуючи, хто покликав її на цю кляту вечірку.

— Так, — коротко відповіла дівчина. — А один з вас є її братом, я правильно розумію?

— Це я, — відгукнувся Костя, нервово занурюючи пальці в темні кучері в себе на голові. Йому було боляче бачити сестру в такому поганому стані. — Дякую, що подзвонила.

— Сподівась, з нею все буде добре.

Сказавши це, Лідія вже зібралася йти, коли несподівано тіло Даші почало різко сіпатся. На її губах з’явилася піна, що було яскравим свідченням того, що тіло дівчини не могло впоратися зі вжитими наркотиками.

Лідія до крові закусила губи. Одна частина її натури вимагала якомога швидше втекти від проблем і продовжувати жити, не привертаючи до себе жодної уваги. Проте інша її частина не могла дозволити людині померти через її бездіяльність. Лідія мала сили, щоб урятувати їй життя, і мусила зробити це, хай навіть це наразитися її сама на небезпеку.

Набравши повні груди повітря, як перед стрибком у прірву крижаної води, Лідія зняла з шиї амулет.
Магія повернулася миттєво, так наче й не було усього того часу її примусового блокування. Дівчина відчула, як іскри сили з дивовижною швидкістю наповнювали кожну клітинку її тіла. Це було неймовірне та дуже приємне відчуття, проте Лідії було ніколи насолоджуватись моменту.

Відчувши повернення магії, відьма одразу ж підійшла до непритомної Даші, обхопила руками її голову, зануривши пальці в розпатлане рожеве волосся, та почала промовляти закляття зцілення.

Хоч цей процес і не можна було назвати простим і особливо приємним, але Лідія все-таки насолоджувалася процесом. Варто було визнати, що дівчина обожнювала чаклувати та ніколи б не змогла назавжди відмовитися від своєї істиної сутності. Вона була природженою відьмою та пишалася цим.

Десять хвилин, які зайняв ритуал зцілення, пролетіли для Лідії наче одна секунда. Коли все закінчилося, дихання Даші стало рівномірним, а її шкіра знову набула природного здорового відтінку.

— Зараз їй треба гарно виспатись, а вже вранці усе буде гаразд, — звернулася Лідія до друзів дівчини, що спостерігали за тим, що відбувається з широко розплющеними очима та розчуленими ротами.

Костя, Діма та Ліза відчували невимовний шок у поєднанні з певним страхом. Вони вперше в житті стикнулися з реальною магією та гадки не мали, що тепер робити зі знанням про її існування.

— Думаю, тобі варто багато що нам пояснити, — урешті-решт наважилася промовити Ліза.

Трійка підлітків дивилася на Лідію так пильно та вичікувально, що ій ледве вдалося вгамувати бажання втекти від них якнайдалі. Насправді, вона б залюбки вчинила саме так, якби від її присутності буквально не залежало життя невинної дівчини.

— Так, розмова буде непростою, — важко зітхнула Лідія.