Розділ 7. Артикул 1.

- Укотре повторюю, Арсен нікого не вбивав і не викрадав! – старанно роз'яснювала я власним батькам, котрі наслухалися брехливої маячні від принца Верана й, попри мої палкі завіряння у зворотному, непохитно вірили в те, що брат майбутнього імператора – страшний злочинець і зрадник імперії.

- Докази говорять інакше, – наполягав на своєму батько.

- Які докази? – ледве не завила я. - Кажу ж, що мене цей чоловік вже точно не викрадав: сотні свідків на передовій докажуть, що я добровільно прийшла й допомагала з лікуванням поранених. Що ж до імператора, новина про його смерть – теж цілковита брехня. Він живий і здоровий. Зараз знаходиться в домі Сеттера. Але не тому, що Арс хотів його вбити, а тому, що врятував, до того ж моїми руками.

- Годі захищати його! – не витримавши, прикрикнула на мене мати. - Твоїми устами говорять почуття, ми ж викладаємо факти. Кронпринц не став би брехати, а от Сеттер – людина підступна. Замилив тобі очі своїми зізнаннями, от ти й не бачиш, наскільки він черства й гнила людина, втілення самої підступності.

- Хто тут насправді черствий, так це ви! – ображено видала я, відвівши погляд.

На душу впала неприємна важкість. Чому батьки не хочуть почути мене? Чому не слухають? Чому так віддано вірять цьому Верану? Те, що цей чоловік – спадкоємець престолу, ще не означає, що він не може помилятися. А конкретно в цьому випадку від його неправильного рішення залежить доля багатьох людей. Як же мене злить уся ця ситуація!

- Колись ти нас зрозумієш, – важко зітхнув батько, підвівшись на ноги.

- Від завтра починається підготовка до весілля. Його Високості потрібна дружина, а імперії – сильні правителі. Не підведи нас, – наостанок мовила мати.

Не прощаючись, вони з татом покинули мою кімнату, замкнувши двері на замок. Ось як тепер виглядає так званий «рятунок»! Рідні батьки беруть у заручники. Ну нічого, ми ще побачимо хто – кого!

Наступний день розпочався досить таки рано. О сьомій мені принесли сніданок, о восьмій – новеньке вбрання, а вже о дев’ятій відправили на уроки танцю, пообіцявши прислати згодом нову персональну служницю. В захваті від цього я, звичайно що, не була, тому чітко вирішила для себе не миритися з цим деспотичним режимом.

Пріоритетним зробила завдання захистити Сеттера. Не знаю, де він і що з ним, однак так просто на цю несправедливість очі не закрию. Зрештою, Веран повинен мені повірити. Мабуть, що його самого надурили, та вся ця історія з викраденням і вбивством – страшне непорозуміння.

П’ять годин безперервного танцю страшенно мене втомили, проте не змусили відмовитися від своєї ідеї. Через те, що вчора моїм новим домом став замок, зустрітися із кронпринцом не було великою проблемою. Принаймні, я так думала.

Щойно викладач розпрощався зі мною, його компанія змінилася цілим конвоєм вартових, котрі зі суворими виразами облич проводжали мене до моєї кімнати.

- Хочу поговорити з Його Високістю! – заявила я, щойно ми наблизилися до імператорського крила.

- Боюся, зараз це не можливо. Вартувало заздалегідь попередити його…

- Я. Хочу. Побачити. Свого. Нареченого! – злісно повторила кожне слово, надавши йому особливої виразності.

- Я повідомлю його, а поки ідіть до своєї кімнати, – впертості голові охорони було не займати.

- Схоже, ви мене не зрозуміли, – всміхнулася роздратовано, - це не прохання, а наказ. Зрештою, я тут не полонянка. Поки що, зі мною титул майбутньої правительки, тому знайдіть у собі хоч трохи поваги та виконайте моє бажання. Я ж не прошу когось убити. Просто проведіть мене до Його Високості.

Запанувала недовга тиша. На мене дивилися невдоволеним поглядом, сповненим чітких сумнівів. Утім, я виклала все по фактах. Права піти проти мене не мав жоден з вартових. Не дивно що командир здався та змінив курс нашої «невинної прогулянки».

Йти довелося далеко. Замок зсередини нагадував цілий лабіринт. Сумніваюся, що змогла би сама відшукати вихід. Тут з легкістю могла б поміститися половина столичного населення: величезна кількість кімнат пустує, адже призначена лише для високопосадовців, радників, дипломатичних гостей та великої імператорської родини, котра, втім, за останні століття значно поменшала.

- Ось покої Його Величності, – вартовий похмуро вказав мозолистою рукою на височенні двостулкові двері, з-за котрих до нас долинув кокетний жіночий сміх.

Спершу, я подумала, що мені здалося. Завмерла на місці, добряче прислухавшись. Однак звук повторився, і на цей раз супроводжувався нетверезим окликом принца:

- Стій, красуне! Ну куди ти втікаєш? Звесели моє розбите серце, втіш його своїми ласками!

Мені не вірилося, що все це відбувається насправді. Невже в такий нелегкий час принц Веран може так відверто зраджувати свою наречену? Нехай ми з ним не поєднанні пристрасними почуттями кохання, втім офіційно визнані парою, майбутніми правителями. У нього повинна бути хоч капля гідності, гордості та поваги до мене! Мовчу вже за те, що офіційно імперія у траурі через "смерть" імператора.
Як же бридко бути свідком усього цього. Невже моя доля, справді, вийти заміж за цього чоловіка?

- Леді? – вартові нагадали, що я тут не сама.

Обвела пустим поглядом воїнів, зловила на їх обличчях співчутливі, а подекуди й зверхні посмішки. Думають, я так просто дозволю себе принижувати? Та ніколи в житті!

Рішуче зціпивши зуби, штовхнула двері, увірвавшись до спальні свого зрадника-нареченого. Той у доволі пікантній позі (не візьмуся стверджувати напевне, але, здається, призначеній далеко не для дипломатичних чи втішних розмов) спілкувався з голою блондинкою, при цьому використовуючи винятково мови жестів і рухів. У кімнаті стояв виразний запах алкоголю і чогось п’янко-солодкого. В перші секунди голова від нього пішла обертом, тому я швидко затулила носа хустинкою.

- Здається, я невчасно, – промовила в’їдливим тоном.

«Перемовини» перейшли в режим паузи. Декілька секунд знадобилося принцу на те, аби усвідомити, що тут і зараз відбувається. Та, попри мої очікування, він не став виправдовуватися чи просити вибачення. Навпаки. Розпусно посміхнувшись, миттю втратив інтерес до своєї гості й повільно наблизився до мене. Його погляд надовго застиг в районі мого декольте, після чого спалахнув недобрим вогнем.