Розділ 5. Артикул 1.

Святкова зала була переповнена людьми. Їх дорогоцінні прикраси та фальшиві посмішки світились яскравіше від магічних ламп, фоном тихо грала помірна музика, що аж ніяк не заважало вести світські бесіди. Під супровід дзвону бокалів та тихі перебалакування гостей, швейцар гарно поставленим голосом оголосив:

- Його Високість принц Арсен Сеттер разом зі своєю нареченою леді Селестою.

Наша з лордом поява викликала справжній фурор. Чимало заінтригованих лиць спрямували свої погляди на нас, чим змусили мене почуватися ніяково й напружено.

- Не хвилюйся, все буде гаразд, – прошепотів чоловік так, аби чула лише я.

Натягнуто всміхнувшись, розсіяно кивнула та міцніше перехопила лікоть кавалера. Як тільки ми подолали високий сходинковий спуск, одразу ж попали в полон, як я розумію, найвідважніших гостей цього вечора. Їх, до слова, було не багато, проте питань, котрими ті нас засипали, вистачило, аби голова пішла обертом.

- Сеттере, відколи це в тебе з’явилася постійна пасія?

- Невже мій безсердечний друг таки зміг когось причарувати, не злякавши своєю холодністю?

- Зізнайся, це все чергова таємна справа, фарс?

- Ви справді плануєте одружитися?

- Вона вагітна?

Від наглості й відвертості останнього запитання подавилася власною слиною й тихо закашлялась. Ці високородні люди взагалі чули про правила пристойності? Дивні створіння, говорять так, ніби мене тут нема.

- Ще одне питання – і я зламаю щелепу кожному, – сухо пригрозив інформаційним піраньям принц.

- Гей, не будь таким різким, ми ж просто цікавимось, – дещо злякано всміхнувся похилого віку чоловік.

- До цього моменту ніхто й ніколи не бачив на подібних заходах поруч із тобою чарівних супутниць, от і цікавимось, – підтримав того інший лорд.

- До речі, Далія теж серед запрошених, – пошепки повідомила, схоже, дружина першого, скосивши вельми красномовний погляд у лівий бік.

Всі ми дружно простежили за її вказівкою й зобачили біля фуршетного столика просто вбивчої краси блондинку у спокусливій червоній сукні, що оголювала ліве стегно ледь не до середини.

- Хто це? – сама не зрозуміла, що запитала вголос.

- Його колишня, – поділився черговий незнайомець.

- Ніхто, – похмуро заперечив Арсен і, нарешті, вивів нас із компанії цих базік.

- Чому ви з цією леді розійшлися? – не втримала своєї цікавості.

Чоловік чомусь гидливо скривився й, подавши мені келих шампанського, відповів:

- Називай її, як хочеш, але точно не леді. Це мразотна мисливиця за славою та грошима, вкрай підступна, розпусна й егоїстична.

Подібна характеристика із зовнішністю дівчини ніяк не в’язалась, проте лорду Сеттеру я все ж схильна була вірити. І його відповідь зарахувала, миттю втративши всякий інтерес до його колишньої.

- Отже, коли мені зняти маску? – запитала пошепки.

Вона привертала увагу гостей, я постійно відчувала на собі зацікавлені погляди, а це неабияк нервувало. Хоча розуміння того, що невдовзі я позбудуся свого єдиного захисту заради невідомості, теж аж ніяк не заспокоювало та змушувало хвилюватися ще більше.

Ненавиджу відчуття розгубленості. Воно приносить смак безсилля, змушує відчувати себе вразливою. Проте дороги назад немає, не можу ж я просто так втекти звідси.

- Після того, як я познайомлю тебе з батьком. Але зняти доведеться не лише маску, а й медальйон.

Вони повинні побачити тебе справжню, – пошепки відказав Арсен.

- Хто «вони»? Що за гру ти затіяв? – я почала турбуватися ще більше, хоча, здавалось, уже нема куди.

Проте замість відповіді мій кавалер із ніжною посмішкою запропонував:

- Тобі слід розслабитись. Потанцюємо?

І, не чекаючи моєї реакції, заманив у самий центр зали, де якраз невагомо кружляли парочки. Певний час ми обоє мовчали. Я дещо злилась на те, що мене відверто використовують, а от Сеттер, схоже, роздумував над чимось своїм.

Врешті-решт, він тихо заговорив:

- Пам’ятаєш, я говорив, що є люди, спроможні повернути твою пам’ять, але вони не люблять мене? – загадково поцікавився принц.

- Так, – повільно кивнула.

- Сьогодні вони присутні на цьому святі, але, впевнений на всі сто відсотків, бачити й чути мене не захочуть. Проте ти, продемонструвавши себе справжню, абсолютно точно заволодієш їх увагою.

- Тобто? – розгублено нахмурилась.

На мить наша розмова перервалася через зміну партнера в танці. Ми з сусіднім хлопчиною переглянулись, зробили декілька танцювальних випадів і знову повернулися на свої місця. Що дивно, ніколи раніше нічого подібного я не вчила, але звідкись знала точно про те, як потрібно рухатися.

- Поки що, не можу сказати всієї правди, позаяк для тебе ці знання небезпечні. Але якщо все пройде так, як треба, ми не лише повернемо тобі пам’ять, а й піймаємо ляльковика, що готує переворот, – гаряче дихання Арсена залоскотало шкіру під вушком, від чого по тілу побігли мурахи.

- А якщо твій таємничий план провалиться? – впевненості щодо цього в мені було мало, адже голова Таємної Канцелярії – справжній професіонал у своїй справі. Однак різні людські фактори зарання не вартувало відхиляти.

- На цей випадок у мене є інший, проте не забивай цим собі голову. Просто насолоджуйся вечором і готуйся зустрітися зі своїми спогадами.

Натягнуто всміхнувшись, схвильовано видихнула. Чомусь, мені все це вкрай не подобалось. От просто відчувало моє серденько, що сьогодні вплутаюсь у чергові неприємності.

Раптом музика стихла. Пари почали розходитись, формуючи прямий прохід від сходів до тронного постаменту.

- Схоже, прибули винуватці свята, – радісно зашепотів хтось поруч.

Нас із Арсеном хотіли відтіснити вглибину хаотичної шеренги, проте мій кавалер повів мене до закритої сімейної зони, де вже за хвилину повинні були з’явитися найвпливовіші люди імперії.

- Його Величність імператор Тиміш Армстронг ІІ, Її Високість принцеса Елена Сеттер… – почав голосно оголошувати новоприбулих старенький швейцар.