Таємниця крові

Пролог

Хвилі бурхливо бились об підніжжя чорних скель. Попри небезпечність цього мертвого місця, усе тут дихало спокоєм і розрадою. Грозові хмари давно прогнав північний вітер, і місяць, нарешті, щедро розлив своє сяйво. Ніщо вже більше не нагадувало про криваву бійню, котра відбулась тут усього кілька годин тому. Лише лютий вітрище тихо наспівував сумні акорди.

Раптом водна гладь почала закручуватись у велетенський вихор. З висоти пташиного польоту могло здатися, що то розверзлось морське дно, одначе причина аномалії ховалась у дечому більш дивовижному. В цей момент у глибинах мертвих вод відроджувалося щось надзвичайно могутнє, щось нестримне, дике, небезпечне, древнє…

В одну мить небо прорізав надзвичайно яскравий струмінь світла. На долю секунди ніч перетворилась у ясний день, після чого із глибин тривожного океану з шаленим ревом у простір здійнявся гігантський золотий дракон. Його розкішні крила впевнено розсікали повітря, а паща пускала нестримні вогняні хмари. В очах заховалася шалена лють, та вона тьмяніла на фоні страху. В лапах це створіння тримало щось маленьке, надзвичайно цінне, проте ледь живе…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше