Вступ

              Єсенія сиділа у своєму кріслі та роздивлялася документи зниклих людей. Зіткнувши, вона кинула погляд на годинник, а потім встала. Зібравши усе в файл, вона поставила на полицю, а потім вийшла до коридору. Окинувши поглядом кабінет наша ГГ зачинила його. Узявши своє улюблене пальто під піхву (воно було улюбленим,але було спекотно), надягла свій улюблений капелюх, та узяла рюкзак.

Вийшовши з будинку (звичайно усе зачинивши) вона змішалася з київським натовпом,а потім відірвавшись від неї попрямувала у сторону зупинки. Був полудень робочого дня, а вона їхала автобусом. Тому людей було небагато. Сівши неподалік від відчининого вікна,вона дістала навушники та вмикнула пісню ,,I'm an Albatraoz" та сперлася на вікно. Вона запізнувалася, але їй було байдуже. Скоро вона побачить друзів...

       Ось вже зупинка. Єсенія вийшла з автобусу. Позираючи на дахи будинків (а раптом снайпер?), вона одиноко пленталася по вулиці вже з ,,Klown B¡tch" у вухах. Ось вже видніється кафе.

《Мерлін Марло знайшлася блін.》невдоволено подумала вона. Хоча Мерлін запізнувалася по інший причині, і Єся це чудово знала. Але порівнювати щось з відомими людьми, подіями та моментами з фільмів/мультфільм—це її фішка.

    А ось і кафе! За роздумами ми не помітили, як дійшли до нього. 

       Єсенія розпахнула двері. Половина кафе здивовоно обернулася до неї. А вона так і стояла у середині проходу, не розуміючи, чому на неї всі дивляться?.. 

                   Розділ 1

       —Єся!!!— почувся голос десь з кутка. —Я так рада тебе бачити! — дівчинка з 

                         Прода буде.