Глава 10

Темні очі чоловіка налилися злістю й здавалося, він не тямив, що говорить. Айнерія сплела пальці й поклала їх на живіт:

– Ти можеш нормально пояснити, що сталося, а не погрожувати розправою моїм охоронцям, а мені кривавою війною?

– Не вдавай, що не причетна до цього всього. Ти прислала до мене наложницю. Навіщо, Айне? Цим ти лише підкреслюєш байдужість до мене.

– Яку наложницю? Я нікого не відправляла, – тільки сказавши це, Айнерія усвідомила, що він назвав її Айне. По спині пробіглися мурахи. Він знає. Весь цей маскарад не допоміг, Анвара обдурити не вийшло. Хоча, сподівалася, що чоловік не впевнений і просто озвучив свої підозри.

– Ось, цю! – Анвар демонстративно тицьнув пальцем у заплакану дівчину, – як тебе звуть?

– Іларія, Ваша Величносте!

Чоловік невдоволено звернувся до королеви:

– Ти відправила до мене Іларію й навіть не поцікавилася, як її ім'я?

Айнерія зробила глибокий вдих та намагалася заспокоїтися. Вона підійшла до дівчини, в якої по щоках текли сльози.

– Отже, я наказала тобі прийти та втішити короля, так? – Іларія невпевнено кивнула. Айнерія вліпила їй дзвінкого ляпаса, – ти знаєш, яке покарання належить за наклеп на королеву? Може розкажеш правду і збережеш собі життя?

Насправді Айнерія не знала, яке покарання чекає наложницю, але сподівалася, що велике. Дівчина, тремтячими руками витерла сльози:

– Мене змусили так сказати, я не винна, просто виконувала наказ.

– Чий? – риси обличчя Анвара пом'якшали й він трохи заспокоївся. Служниця шморгнула носом:

– Його Величності, короля Елизара. Він наказав прийти до вас і втішити, під будь-якою причиною залишитися у вас до ранку. Якщо запитаєте від кого такий подарунок, то назвати ім'я королеви. Пробачте, я не винна. Не хотіла нікому шкодити.

Дівчина заховала обличчя у долоні. Айнерія зустрілася поглядом з Анваром і кожний з них обдумував почуте. З коридору донеслися квапливі кроки. Двері відчинилися навстіж, і на порозі застиг Елизар, а позаду нього Дерек. Король свердлив ненависним поглядом брата та грізно нахмурив брови:

– Як ти смієш вдиратися у покої моєї дружини? Ти порушив усі норми пристойності.

– От мовчав би про пристойність, – Анвар поставив руки в боки, – ти відправив у мої покої наложницю й наказав стверджувати, що це зробила королева. В які ігри ти граєш?

Елизар мазнув сердитим поглядом по дівчині та озирнувся, глянувши на Дерека. Не отримавши підтримки, гнівно звів брови догори:

– Що за наклеп?

– Це не наклеп, Іларія зізналася, – Анвар наблизився до брата та, дивлячись у його очі, поцікавився, – навіщо це тобі?

– Просто бажав зробити брату приємність. Ти ходиш знервований, пожираєш очима мою дружину і вважаєш, що я спокійно спостерігатиму за цим? Припустив, що у тебе давно не було жінки, от і хотілося трохи розважити суворого короля. Був впевнений, якщо дізнаєшся, що її прислала Айнерія, то приймеш цей подарунок. Зрештою, це просто наложниця, не потрібно влаштовувати трагедій.

– Мені набридли ваші ігри. Завтра ви розкажете мені все, що приховуєте, інакше, війна продовжиться, – Анвар підійшов до дверей та різко розвернувся, – і ще, я бажаю побачити зрадницю Айне.

Айнерія помітила, з якою ненавистю він вимовив її ім'я. Анвар пішов, гучно луснувши дверима. 

Королева підійшла до крісла та сіла, стомлено підперши голову рукою. Елизар шикнув на наложницю:

– Геть звідси! Не впоралася з таким простим завданням.

Дівчина вибігла з покоїв і Дерек зняв ілюзію. Тепер Айнерія дивилася у дзеркало та бачила себе справжню. Ілюзіоніст попрямував до виходу й королева гнівно звернулася до Елизара:

– Елизаре, залишся, – чоловік зачинив двері й запитально дивився на Айнерію. – Навіщо це все, для чого ти послав наложницю до Анвара?

– Я усе пояснив, сказав брату правду.

– Мені так не здалося. У тебе явно була інша мета. Вона повинна була його убити, чи забрати магію, що ти вигадав цього разу?

Вона пропалювала чоловіка суворим поглядом. Бачила, як розхвилювався Елизар і знала, що потрапила в ціль. Чоловік підійшов до неї та опустився на коліна. Схопив її долоні й ніжно погладжував:

– Айнеріє, не вигадуй. Якщо чесно, то це все через ревнощі. Я бачив, як він тримав твою руку за вечерею, як він дивиться на тебе, відверто спокушав мою дружину. Я просто хотів зосередити його увагу на іншій жінці.

– Елизаре, ти мені не довіряєш? Між мною та Анваром вже нічого не буде. Я отримала цінний урок і не бажаю повторювати помилки. Тепер тільки ти.

Айнерія і сама б хотіла вірити своїм словам. Перебуваючи далеко від Анвара, вона й справді могла виконати цю обіцянку, але, коли чоловік знаходився близько, їй важко контролювати почуття. Розум вимикався і все чого бажала дівчина – це лише Анвар. Елизар продовжував погладжувати пальцем тильну сторону долоні:

– Я тобі довіряю, але Анвар вміє зваблювати. Він може зробити це навмисно, щоб дошкулити мені. Ти ж ще його кохаєш, правда?