Глава 7

Айнерія прокинулася й одразу відчула ранкову нудоту. Це вже третій день поспіль, коли її турбували такі наслідки вагітності. Відмовилася снідати з усіма, боялася, що не витримає якогось різкого запаху і вона усім зіпсує апетит. А ще Анвар. Не хотілося, щоб він дізнався про її цікавий стан. У його присутності, дівчина втрачала відчуття реальності, готова пробачити все та пірнути у його обійми. От тільки йому не потрібне прощення і приймати її у свої обійми чоловік не бажає. Припускала, що такий дурман теж наслідок вагітності й це тяжіння виключно через дитину.

Дерек наклав ілюзію й тепер дівчина виглядала як фальшива королева. Вирішила корону не одягати. Піддані звикли бачити справжнє обличчя, тож якщо під час поїздки випадково побачать її, то нехай приймають за невідому герцогиню. Як тільки вона спустилася сходами та опинилася на подвір’ї, одразу відчула на собі погляд темних очей. Анвар уважно дивився на неї  й дівчину обпекло звичним жаром. Здавалося, вона повністю оголена й вся ілюзія розчинилася.  Анвар злегка кивнув та схопив тендітні пальчики:

- Доброго ранку, Ваша Високосте! Сподіваюся після нічної прогулянки, ви добре спали, - чоловік поцілував руку, яка заховалася під білими рукавичками. Невідомо звідки, одразу вигулькнув Елизар та безцеремонно вихватив руку Айнерії з долоні Анвара.

- Вона дуже добре спала, я проконтролював.

- Твій контроль тривав недовго. На твоєму місці я б не залишав дружину спати саму, а грів її холодними ночами.

Анвар наче насміхався з брата і зобразив на обличчі щось на зразок посмішки. Елизар грізно нахмурився:

- Ти за мною стежиш?

- А ти не знав? – король театрально плеснув у долоні, - схоже ранок для тебе розпочався зі сюрпризів.

- Досить вже! – Айнерія підвищила голос та підійшла до коня, - ми зібралися тут не для того, щоб ви вправлялися в ораторському мистецтві. Час вирушати.

Вона зробила спробу гордо та самостійно забратися на коня. Підошва туфлі зіслизнули зі стремена й королева дивом уникнула ганебного падіння. Елизар підтримав її та не дозволив упасти. З його допомогою дівчина опинилася у сідлі й, нікого не чекаючи, обережно смикнула вуздечку.

Анвар хижо зіщулив очі. Айнерія дуже нагадувала йому ту, котру відчайдушно намагався забути. Її поведінка, колючі слова, невпевнена поведінка з конями, породжувала підозри. Вчора він не міг не помітити її бурхливої реакції, коли вони говорили про Айне. Груди високо здіймалися до верху, важке дихання та розширенні зіниці свідчили про її невдоволення. Навряд, чи жінка добре ставилася б до коханки свого чоловіка, тому така поведінка породжувала певні здогади, а постійна ілюзія лише це підтверджувала. Король пообіцяв собі викрити цих голубків та застрибнув на коня.

Айнерія веліла б пересуватися каретою, але через те, що дорога проходила через вузьку ущелину між кам’янистими скелями, таким видом транспорту довелося б їхати в об’їзд. Цимерія знаходилася недалеко від маєтку, й обіцяли, що до обіду вони прибудуть на місце.

Королева чула позаду розмову Вінсента та Анвара. Вони обговорювали умови договору й кожний бажав виторгувати для себе найкращі умови. Нудота нікуди не відступала, а тільки посилювалася. Дівчина скерувала коня трохи вбік, навмисно пропускаючи чоловіків вперед. До неї приєднався Елизар:

– Все добре? Ти якась бліда.

– Звичайна нудота, не хвилюйся. Мені б випити трохи води.

Елизар змахнув рукою:

– За цими деревами невеличке озерце. Можемо зупинитися там і перепочити.

Айнерія кивнула, схопилася долонею за рот. Їй здавалося, що весь сніданок зараз вийде назовні. Коні зійшли зі шляху та пройшли між деревами. Озеро розкинулося серед зарослої трави і його частина покрилася лататтям. Через каламутну воду побачити дно виявилося неможливим, а біля берегів, окремими ділянками, ріс очерет. Елизар допоміг дівчині злізти з коня. Опинившись на землі, схопила простягнуту флягу й зробила кілька жадібних ковтків. 

– Полегшало? – голос Елизара виказував тривогу. 

Дівчина заперечно помахала головою. Не хотіла, щоб присутні бачили, як їжа виходить назовні, тому підійшла до озера. Робила глибокі вдихи й сподівалася, що все мине. У воді почувся характерний плескіт. Здавалося, щось виринає на поверхню й дівчина зосередила погляд на озері, уважно вдивляючись у водну гладь. Озером пройшлися водні кільця і біля берега утворився вертикальний стовп із води. Він вигнувся і, наче змія, загрозливо наблизився до Айнерії. Міцно обплів дівочу талію та потягнув у озеро.

Королева захлиналася від води. Затамувала подих і не дихала, намагалася випірнути назовні, спіймати ковток повітря. Прохолодна вода огорнула тіло, намочила одяг, прокралася у вуха й щось тягнуло дівчину на дно. Айнерія рухала ногами та руками, але всі старання виявилися марними.  Вона відчувала перевагу невидимого ворога й надія на порятунок згасала з кожною секундою. Серце несамовито калатало, а страх пекельним осередком засів у грудях. Не хотілося вірити у такий кінець. Понад усе на світі прагнула врятувати свою дитину.

Раптом, більше не відчувала опору й випірнула назовні. Жадібно робила швидкі вдихи та борсалася у воді. Айнерія бачила, як в озеро кинувся Елизар. Робив широкі помахи руками й вмить опинився біля неї. Схопив дівчину за плечі:

– Ти як? – не почувши нічого у відповідь, розпорядився, – треба дістатися до берега.