Глава 4

Підданні вмить виконали наказ. Кидали осудливі погляди на герцогську сім’ю, перешіптувалися та перемовлялися. Єдина, хто не приховував свого задоволення, виявилася Мілберга. Вона не поспішаючи підвелася, демонстративно посміхнулася королю та велично покинула залу. Анвар гнівно просвердлював поглядом герцогиню:

– Я чекаю ваших пояснень, міледі.

Сесилія винувато опустила голову й не наважувалася поглянути на короля. Вона тремтіла, як осиковий лист при сильному вітрі. Герцог Відензбург виявився сміливішим:

– Ваша Величносте! Це все наклеп, підстава, моя донька не винна.

– Я до вас не звертався, – Анвар суворо гаркнув і герцогу нічого не залишалося, як замовкнути. Король переплів руки у замок та примостив їх на животі:

– Сесиліє, вам відомо, яке покарання належить за обман короля? Ви надто юні, щоб прощатися із життям й саме тому, я зроблю для вас виключення. Якщо розкажете правду, то я дарую вам помилування.

Дівчина замнулася. Схвильовано перебирала пальцями поділ сукні й не наважувалася підвести погляд. Тихо, наче зізнається у смертному гріху, з її вуст пролунало зізнання:

– Це правда, даний агат накопичувач магії. У мене дуже низький рівень магії, без нього, мені нізащо не стати королевою. Це була ідея батька, він змусив мене.

– Не правда, я нічого не знав, – очі герцога палали злістю, а розпашіле обличчя свідчило, що дівчина не бреше. Анвар не слухав його неделугі виправдання й владно наказав:

– Проведіть колишнього шановного герцога до темниці, а зі Сесилією я ще мило поговорю.

Попри заперечення герцога, його вивели із залу. Тепер Анвар не сумнівався, він дотисне дівчину і вона зізнається у всьому. Йому буде не складно сполохати пташеня, яке щойно навчилося літати. Він грізно насупив брови:

– Що ти можеш розповісти про своє отруєння амонілітом? Це ж не Мілберга, правильно?

– Так, – дівчина схвильовано облизала пересохлі губи, – я сама. Щоб позбутися суперниці, ми підлаштували все так, щоб підозри впали на Мілбергу та Айне. Батько помітив вашу зацікавленість служницею і вважав її конкуренткою. Моя служниця вдала з себе хвору і навмисно попросила Айне віднести отруєну воду. Ми гадали, що таким чином позбудемося хоча б однієї конкурентки.

По щоках Сесілії потекли сльози. При згадці про кохану, серце Анвара боляче закололо. Не знав ще у скількох ситуаціях її підставили. Закралася думка, що кохана ні в чому не винна. Але він бачив на власні очі, як вона звільнила полонених та втекла з його братом до ворогів. Елизар ніколи не приховував кохання до Айне й здається тепер він отримав її увагу. Весь час вони дурили, насміхалися та потішалися з його довірливості. З грудей вирвався хриплий голос:

– Напад вовків на Айне теж твоя робота?

– Ні, – Сесилія перелякано похитала головою, – це не я, клянуся. Проте я підклала вихор у саду. Хотіла, врятувати вас від нього й таким чином здобути вашу прихильність. Проте мене випередила Айне. Пробачте, – по її обличчю стікали ріки сліз, – я не могла змагатися з Мілбергою чесно. Ви знайомі з дитинства, у неї вже є переваги, а я всього лиш хотіла привернути вашу увагу. Це все вигадав батько.

Анвар не вірив фальшивим схлипуванням. Злився на себе, що дозволив себе обманути й навіть нічого не запідозрив. Так захопився Айне, що втратив пильність і тепер доводиться розплачуватися за помилки. 

– Ти хотіла стати королевою й заради цього навіть погодилася вийти за мене заміж. Ти розумієш, що могла вбити Айне чи Мілбергу? Якби я повірив у їхню провину, то на них чекала смертна кара. Як тобі жилося б, знаючи, що загубила невинні душі?

– Пробачте, – Сесилія ридала, проте Анвар не хотів слухати її вибачення.

– Це все, чи є ще щось таке, про що я маю дізнатися?

– Це все, ваша Величносте!

Анвар важко зітхнув та притулився спиною до трону. Намагався заспокоїтися, щоб не придушити дівчину на місці. Навіть не знав, що з нею робити, за таку провину їй належала смертна кара. Темні очі зосередилися на юному заплаканому обличчі.

– Я обіцяв тобі помилування. Дотримаю слова, збережу тобі життя. Я позбавляю вашу сім’ю всіх титулів та спадку. Маєток у Відензбурзі переходить державі, за провину твого батька. Дозволяю забрати деякі речі й звільнити маєток до кінця тижня. 

– Але Ваша Величносте, куди я піду?

– Мені байдуже, – на вустах Анвара з’явилася скупа посмішка, – може якийсь підстаркуватий джентльмен змилується над тобою і візьме за дружину. Тоді ти зможеш подбати про матір та молодших сестер.

– Ні, благаю, змилуйтеся, – залом прокотися гучні ридання, – краще я слугуватиму у вас.

– Я все сказав. Мені не потрібні невмілі служниці. Прощавайте, Сисиліє.

Чоловік кивнув і вартові вивели дівчину. Король не розумів, як міг не помітити інтриги, що плелися навколо нього. Тепер все вирішено, він одружиться з Мілбергою. Холодна та стримана, вона являлася повною протилежністю його дівчинці, гарячій та неприборканій Айне. Міцно стиснув губи, Айне зрадниця і вже тиждень гріє ложе брата. Мілберга допоможе забути про неї. Зараз йому потрібно забезпечити мир у королівстві. Важко зітхнув та звернувся до пажа:

– Поклич писаря, будемо писати листа новій королеві Далмарії.