IX

Астарот вирішив прислухатися до поради Нуаля, а тому мисливець занурився у вир людського життя, адже бути популярним Кеном Волфордом і мати вірних друзів не так уже й погано. Дійсно, коли він ще зможе так розважитися? Демон вірив, що кохана повернеться незабаром. Астарот щиро леліяв цю надію й навіть не підозрював, що приготувала йому норовлива доля.

• Чорт, я знову забула про ту книгу, доведеться повертатись! – дратівливо шипіла Айя. Зморена дівчина вивалила кіпу посібників із різних предметів на парту.
• Ого, скільки макулатури ти приперла! – Кен здивовано вирячив очі.
• Що ти верзеш? Взагалі-то, я готуюся до підсумкових контрольних робіт, бо мама мене точно прикінчить, якщо завалю. Звісно, я могла все звалити на переїзд, але це стало б тільки черговим приводом для сварки, а мені вже ця колотнеча остогидла. Я хочу весело провести зимові канікули!
• Так ти в нас двієшниця? – хитро посміхнувся Волфорд. – А я гадав, що познайомився з інтелектуалкою! - насмішкувато протягнув блондин.
• Ха-ха, раз не подобається моя компанія, то можеш знайти інших друзів! Хоча навіщо вони тобі? Он  Том сидить нудьгує, з нього й покепкуй! – розгнівана дівчина хмикнула й помчала в бібліотеку.
• Постривай, я не хотів тебе образити! – Волфорд крикнув услід Айї, але та вже зникла за дверима.
• Ай-яй-яй, господарю, а Ви таки справді не вмієте чемно поводитися з панянками, - Нуаль, котрий увесь час сидів позаду й підслуховував розмову, стиха звернувся до Астарота, а потім залився сміхом.
• Мовчи, бовдуре, тут я для тебе - Кен Волфорд! – демон грізно прошипів у відповідь прислужнику.
• Я пам’ятаю, а от Ви, господарю, можете з головою видати себе, - кіт кидав виклик розлюченому Астароту.
• Ти, мізерний бісе, вирішив зі мною позмагатися?! – якби браслет Нуаля не був зараз на руці демона, то раптовий спалах гніву Астарота зчинив би справжній переполох.
• Ну що Ви, хазяїне, хіба може простий демонічний прислужник з Вами зрівнятися? – лестився Нуаль. – Ви наймогутніший демон потойбічного світу, та й тут Ваша сила не мала! – прислужник став серйозним, та раптом на обличчі хитрого кота винирнула лукава посмішка: - Хоча зваблювати дівчат у мене виходить явно краще…
• Ти зовсім страх розгубив? Навіщо мені інші жінки? Ти забув, що в мене є Астарта?
• Хтозна, але точно можу сказати, якби Ви галантно поводилися зі своїми жертвами, то вони залюбки б віддали Вам свої душі, і не довелося б скрізь розмахувати тією страшною косою, - прислужник сильно натиснув на останніх словах. - Брр, аж мурашки від неї!
• Котику, тобі не доводилося відчувати її на власній пухнастій шкурі, так що не наривайся, якщо звісно не хочеш закінчити як ті відьми, з якими, я, на твою думку, поводився нечемно, - тон Астарота справді наганяв жаху, тож Нуаль більше не наважувався жартувати аж до самого приходу Айї.

Рина й Соля жваво про щось розмовляли в коридорі. Учнів там було не дуже багато, тому не помітити заклопотану Айю, котра бігала туди-сюди кожні п’ять хвилин, було просто неможливо.

Дівчатка спершу не звернули уваги, але, побачивши подругу вже втретє, вирішили поцікавитися:

• Айє, куди це ти швендяєш? – запитала Соля.
• Забула взяти потрібний посібник у бібліотеці, а потім переплутала і прихопила не той… Ох, із цими контрольними я зовсім втрачу здоровий глузд! Цей переїзд, та й інші справи з’явилися… Господи, як усе встигнути, коли ти дуб дубом?
• Попроси Волфорда допомогти, думаю, він не відмовить подрузі, - Рина точно не мала ніякого прихованого наміру, але Гербурт зашарілася.
• А до чого тут він?
• Він же відмінник! Хіба не знала? – здивувалася Соломія.
• Ні… От, чортяка, а мені про це не зізнався! Ну зараз я йому влаштую: раз не подобається спілкуватися з відсталою, то хай допоможе надолужити пропущене! – Айя злісно рикнула й рішуче помчала назад до класу.
• Ой-ой, зараз комусь перепаде на горіхи! – засміялася Соля.
• Цікаво, що ж цей холоднокровний красунчик таке втнув, що Айя так лютує? – в очах Рини жеврів інтерес.
• Зараз дізнаємося, ходімо мерщій, а то все пропустимо! – збуджена такими пристрастями Соля чимдуж потягла Устимову до класу.

Рина навіть не пручалася, адже запал Соломії ніщо не зможе приборкати. З цим треба лише змиритися.

• Гей, Кене, а що це ти так прибідняєшся? – Гербурт зухвало звернулася до однокласника.
• Не розумію, - Волфорд справді здивувався такій різкій зміні настрою дівчини.
• Кепкуєш, що я неук, а сам, виявляється, зразковий учень. Так чому б тобі не допомогти такій недалекій дівчинці надолужити пропущене?!
• Айє, я не…
• Ні-ні-ні, тепер не відвертишся!
• Агхр… Гаразд… На наступному тижні почнемо?
• Сьогодні! – рішуче промовила Айя.
• Що?
• Заодно допоможеш мені книжки донести.
• Боюсь, цей слабак сам не впорається. Можу допомогти з вантажем, мені теж не завадить підтягнути свої оцінки, -  у розмову втрутився Том.
• Що? А ти ще куди? Сиди й не нявкай! – гримнув Астарот на виверткого прислужника.
• Чудово, запрошу ще Солю з Риною – разом навчатися веселіше! – подобрішала Айя.
• Ой, а давайте без мене? - прокинулась Устимова.
• Ні, Риночко, без твоїх знань з біології та хімії аж ніяк не обійдемося! – Соломія співчутливо поплескала подругу по плечу.