VII

Світало. Гербурт нервово крутилася в ліжку. Події минулої ночі не дали змоги заснути. Перед її очима весь час поставав образ рудоволосої ворожки. Дівчина ніяк не могла збагнути, що так сильно тривожить її, про що намагається сказати шосте чуття. Ось так Айя обтяжувала себе думками, доки не прийшов час іти до школи. Вона байдуже зібралась і направилась до виходу. На мить дівчина озирнулась. Їй здалося, що в домі щось змінилося, але так і не зрозуміла в чому річ, а тим часом, турботлива матуся посилювала захист будинку за настановою Хельги. Усі потроху готувалися до неминучості долі…

Ранок Айї проходив спокійно, вона ще не зустрілася з Волфордом, тому що цього разу однокласники опинились у різних групах. Не було поряд і Соломії з Риною, тому Гербурт нудьгувала, підперши щоку долонею. На перерві дівчина сиділа за партою, а Кен десь тинявся, хлопець не траплявся на очі подрузі весь ранок. По дзвінку роздратований Волфорд зайшов до класу. Холодне обличчя юнака було повне неприязні до навколишніх тіней, що сновигали по класній кімнаті, та щось було не так, дивний вогник лякав своїм хитрим танцем в очах, зіниці звузилися до надзвичайно малих розмірів. Кен, напружено обдумуючи щось, ледь не минув свою парту. Різко схаменувшись, Волфорд крутнувся на місці і, наче перинка, приземлився на стілець. Блондин вичікував, але що саме? Айя повернулася до свого приятеля та не наважилася привітатись. Складалося враження, що хлопець попросту не помічає нікого навколо себе. Відповідь не забарилася: двері розпахнулися і в клас зайшов учитель, а вслід за ним забрів хлопчина. Так, як Айя колись, юнак чекав у центрі кімнати, доки його представлять. Та все ж новенький суттєво відрізнявся від Гербурт: впевнений вираз обличчя, манливий погляд, хитра посмішка, розв’язна постава. Айя примітила, що Кен не зводив очей із незнайомця, в обох хлопців бігали однаковісінькі бісики в очах. Ні! Вони жевріли, палали, намагалися спалити один одного… Учитель звернувся до класу:

• Добрий день! Маю гарну новину, у вас з’явиться приятель, який перевівся до нас нещодавно! Це Том Неконс. Сподіваюся, ви потоваришуєте. Обирай собі місце, - із цими словами вчитель підштовхнув юнака вперед. Хитрий котисько не довго розмірковував, а відразу приземлився за другою партою позаду Кена та Айї.
• Ну що, товаришу, радий вітати тебе в нашому класі! Гадаю, тобі сподобається виконувати безліч домашки та проживати нудне підліткове життя, - Волфорд єхидно посміхнувся, а в очах розбурхалися вогники.
• Кен, перестань, не лякай новачка, зі мною ти так не поводився! – буркнула Гербурт і додала: - Я Айя, приємно познайомитись, - дівчина посміхнулася від щирого серця.
• Моя Леді, не порівнюй себе з цим пройдисвітом, - Кен нахилився й поцілував руку подруги, котра аж зашарілася від такого вчинку, а з ушей ледь не повалував пар. Десятки допитливих очей втупилися в однокласників, бажаючи дізнатись якомога більше про лав сторі.
• Дякую, Айє, мені теж приємно познайомитися з такою чарівною панянкою. Дам тобі пораду, краще оминай цього каламбурщика, бо він ще той серцеїд, а про мене завжди лихословить, - фиркнув Том.
• Ти поглянь, як ми залепетали! Від коли це ти почав плакатися дівчатам в жилетку? - скорчив дратівливу міну Волфорд.
• Ви знайомі? – поцікавилася Гербурт.
• Та ми найкращі кенти, - хизувався блондин.
• Тепер зрозуміло, на що ти з таким нетерпінням чекав, - промовила дівчина.
• Друзяко, ти сумував за мною? Я такий розчулений, іди обійму! - Том іронічно змахнув сльозинку з очей і залився дзвінким сміхом, оголяючи білосніжні ікла.

Варто відмітити, що юнак мав спокусливу зовнішність, хоча й був повною протилежністю сіроокому Волфорду з холодною фарфоровою шкірою та сріблястим волоссям. Неконс мав густу шевелюру, чорну, як смоль, й була вона сторчма, мов шерсть у розгніваного кота. Кислотно-зелені очі сильно контрастували зі смаглявим обличчям, а продовгуваті, майже вертикальні, зрачки безпощадно впивались у співрозмовника. Типова зовнішність хулігана, та щось відвертало від цієї думки: чи то першокласні манери хлопця, чи крижані блискавки в таких живих яскравих очах. Дивно виходить: спокійний Волфорд, чий мертвий погляд розпалював незбагненним пристрасним вогнем, і веселий Неконс, чиї жваві бісики змушували поморщитися від холоду. Айя переводила погляд із одного юнака на іншого й не могла збагнути, що так сильно гнітить її, яке інстинктивне чуття штовхає дівчину на думки, що щось тут негаразд. Геть негаразд. Гербурт помахала головою, щоб відігнати примарні образи. Так уже вийшло, що дівчину затягло у вир стосунків цих двох диваків, тому весь день вона провела з ними, не знайшлось навіть хвилинки на подруг, які допитливо поглядали на Айю. Та самі теж не наважувалися підійти, вирішивши, що доцільніше розпитати про все потім. Троє друзяк весело проводили час разом, Гербурт навіть забула про наростаючу тривогу. Однокласники жартували, розмовляли про всякі дрібниці:

• Томе, ти до нас назавжди перевівся? – дівчину цікавив новий учень, який винирнув у житті Волфорда, адже холодний і відсторонений від усіх принц раптом перетворюється в справжнього чорта і відвішує непристойні жарти своєму дружку.
• Навіть не знаю, я раніше вже жив тут, але довелося переїхати назад закордон, це пов’язано з роботою моїх батьків.
• Невже вони також женуться за різним антикваріатом, як і брат Кена? – поцікавилася Гербурт.
• О, ні, не зовсім, принаймні не так, - понуро мовив Неконс.
• У якому сенсі?
• А Кен хіба не казав? – чорнявий покуйовдив неслухняне волосся.
• Мій брат помер уже досить давно у погоні за мрією та так і не наздогнав її, - похмуро мовив блондин.
• Вибач, я не знала… Ось чому ти тоді був у такому розпачі, співчуваю, - знітилася дівчина.
• Усе гаразд.
• А про що він мріяв, невже про ту сукню? - поцікавилась Айя.
• Частково, але його головною ціллю була книга з трьома кристалами, хоча багато людей запевняло його, що вона лише міф, та він рискав, наче безумний.
• Давайте про щось веселіше, - обізвався Том. Котисько відразу промацав ґрунт і доп’яв, що занадто вже Волфорд відвертий із цією дівчиною, невже він досі підозрює Гербурт, тоді навіщо весь цей спектакль? Нуаль не міг збагнути намірів свого хазяїна. Це наштовхнуло його на думку, що механізм у мізках Астарота, хоч і заіржавів, та все ще працює. Він геть не розумів, як можна бути таким генієм і водночас безпорадним дурнем? Невже та вертихвістка Астарта дійсно змогла перетворити грізного демона-мисливця, перед яким тряслося все живе, у підбитого звіра, який метався в агонії, не знаючи як вчинити? Нуаль намагався приховати свою недалекість за безглуздими жартами, адже це сором хранителю снів і таємниць світу магії не мати хоча б маленької здогадки, що втне його вибуховонебезпечний господар. Коту слід переосмислити тактику, якщо він хоче вберегти свого побратима від незворотних наслідків.
• Наприклад? – холодний погляд світло-сірих очей зміряв Нуаля з ніг до голови.
• Про погоду? – розсміялась Айя.
• А чому б ні? - Том оголив сяючі ікла.
• Друзі, ви серйозно, погода? Може ще футбол чи моду обговорите? – саркастично кинув Волфорд.
• Не верзи дурниць! - огризнувся Неконс.
• А що, у такому прикиді тебе тільки й випускай, що на показ мод, - блондин залився злісним сміхом.
• Кене, ну що ти таке кажеш, сам то теж виряджаєшся! – дівчина звернулася до кривдника нового приятеля й додала: - Томе, не звертай уваги на цього паскудника, він завжди жалить гострим слівцем, коли нудьгує, - Айя сонцесяйно посміхнулась котиську.
• Що за чортівня, вона теж любила цього блохастого пройдисвіта більше, ніж мене! - Волфорд обурено схрестив руки на грудях.
• Вона? – зацікавилася Гербурт.
• Та це він базікає про свою кузину. Коли ще були малими, Мел більше полюбляла гратися зі мною, а не зі своїм двоюрідним братиком, - слова господаря вибили Нуаля із колії. Він запанікував, та довелося швидко взяти себе в руки й щось вигадати.
• Авжеж, такого авантюрника не минала жодна жінка: доросла чи мала, - хмикнув Кен, мисливець намагався зобразити зарозумілість замість збентеженості: така необачність могла зруйнувати всі здобутки в погоні за ціллю. На мить у голові Волфорда промайнула думка, що зближатися зі смертними – погана ідея.
• Не сумуй, все ж таки титул красунчика школи належить тобі, - Айя насмішкувато поплескала однокласника по щоці.
• Що я чую? Цьому похмурому відлюдьку дістались такі почесті? Ну постривай, десь через місяць цей титул буде моїм, - яскраво-зелені очі впивались у співрозмовника, кидаючи виклик.
• Не дочекаєтесь, містере Неконс, - тепла посмішка ковзнула на блідому обличчі Волфорда, коли той зробив реверанс.
• Браво! – Айя захоплено плескала в долоні. Хоч новенький і був привабливим, та дівчину підсвідомо тягло до Кена. Цим почуттям вона не могла опиратися.
• Моя Леді, скоро продзвенить дзвінок, вас супроводити на урок? – Волфорд улесливо простяг руку дівчині, у його безбарвних очах жевріли крижані вогники.
• Залюбки! – Айя взяла кавалера під руку, і вони швидким кроком направились у бік класної кімнати, геть забувши про Тома.