Глава 4

 Марія проспала майже весь день. Коли вона прокинулася, пролунав дзвінок у двері — це був Марк. Він приїхав, щоб разом обговорити подальші дії.

– Марійко, треба діяти обережно, – сказав він спокійно. – Хтось уже знає про книгу.

Вони сіли за стіл і почали планувати: перевірити будинок і магазин, відслідковувати підозрілих людей, розставити пріоритети у разі нових нападів. Марія вирішила не залучати Богдана, аби він залишався у безпеці у бабусі й дідуся.

Раптом пролунав звук повідомлення на телефоні Марії. Вона взяла його до рук і прочитала:

 «Ви знаєте, про що я. Віддайте книгу, що містить таємницю вічної молодості та життя, або наступного разу наслідки будуть непередбачувані. Інструкції, куди принести книгу, ви отримаєте пізніше. Не намагайтеся діяти самостійно — кожен ваш крок буде відслідковуватися».

– Це ще одне попередження, – промовила Марія, стискаючи телефон.

Марк нахмурився:
– Добре, що ти не розкриваєш місце книги. Діяти будемо обережно.

Здалеку, у темряві, друг-зрадник Марка спостерігав за ними. Він помилково вважав, що Марк знає місце книги, і планував скористатися ситуацією, щоб дізнатися секрет.

– Вони нічого не підозрюють, – шепотів він сам до себе, – а я все знатиму.

Марк і Марія почали складати детальний план:

1. Забезпечити фізичну безпеку Марії та її оточення.

2. Стежити за підозрілими людьми та повідомленнями.
3. Зберігати таємницю місця книги, поки не буде готовності діяти.

Вечір опускався над містом, а напруга лише зростала. Кожен звук із вулиці, кожен дзвінок у двері міг означати небезпеку. Марк і Марія уважно обговорювали кожен крок, намагаючись передбачити дії ворога.

– Ми впораємося, – промовив Марк тихо, – але будь-який крок робимо разом. І Богдана сюди не залучаємо.

Марія кивнула. Вона знала: таємниця книги — її відповідальність, і від того, як вони впораються, залежатиме не лише їхнє життя, а й безпека тих, кого вони люблять.

Тінь зрадника, що вже рухалася в темряві, підсилювала напруження, нагадуючи: ворог ближче, ніж вони думають.