Глава 2

Марк дивиться на себе у дзеркало і чепуриться. Він чоловік високий, з підтягнутою фігурою, має трохи підкачані м'язи, але не занадто, у нього коротке волосся, пшеничного кольору, блакитні очі. Чоловік одягнув на себе чорну футболку і чорні бриджі. 

Чоловік живе у Таїланді з десяти років, тобто тридцять п'ять років. Його кохана Марія живе у цій країні з п'ятнадцяти років, тобто двадцять років. 

Марк колишній військовий, у сорок п'ять років він вийшов на пенсію, три місяці тому. 

Його кохана у вісімнадцять років вийшла заміж, у двадцять народила сина, а у двадцять п'ять стала вдовою. Магазин вона відкрила через п'ять років після цього, гроші вона успадкувала від бабусі, та заповіла їх єдиній онуці.

Марія часто їздила по світу, шукала рідкісні книги. Богдан під час мандрівок мами жив у бабусі й дідуся, батьків Марії. У нього є й інші бабуся й дідусь, батьки покійного Джефа, але вони не хочуть визнавати онука і були проти, щоб їхній син одружувався з іноземкою. Вони хотіли, щоб їхня невістка була корінною жителька Таїланду. 

Марк причесався і вийшов з будинку, сів у свій автомобіль і поїхав до ресторану, де на нього чекає Марія. Чоловік ще удень написав, що вони зустрінуться там.

Марія сидить за столом, вона одягнена у зелену сукню, вона довга, але з вирізом внизу, на голові у неї зачіска пляжні хвилі. Жінка посміхнулася, коли побачила Марка, він це зробив у відповідь.

Чоловік і жінка сіли за стіл, зробили замовлення. Вони говорили, жартували, сміялися, так вони й провели час, не помітили, як стемніло. 

Ні Марк, ні Марія не підозрювали, що буде далі. Поки що вини пішли прогулятися берегом моря, там поцілувалися. Для закоханих це були щасливі миті, вони відчувають абсолютне і безмежне щастя.