5 частина

  Я вийшла зі свого дому і закрила його на ключ. На вулиці небо було дуже гарним, зірки з місяцем дуже гарно світили.  На вулиці від цього сяйва було дуже світло, наче як день, тільки сонце закрили темні хмари. В мене підіймався настрій, але передчуття напереджувало його. Я вже майже підійшла до нашого місця зустрічі. Я вже майже зайшла до парку, та Олі я не бачила. На вулиці раптом потемніло, небо затягнуло хмарами, на вулці я взагалі нічого не бачила було темна. Мені було страшно. Раптом біля мене хтось сів і поклав руку мені на плече.

    -Що хотіла? 

  Це був холодний, відчайдушний голос. Я його впізнала це була Оля, але чому? Чому вона така?

    -Що з тобою? Чому ти не відчинила мені двері? - Мій голос почав втрачати змогу говорити, я боялася її.

    -Я була зайнята, це все?

    -Чому ти стала такою бездушною?

    -Що!? Звідки ти зна... Ем.. Кх кх. Не важливо.

    -Що знаєш?

    -Нічого, не зважай.

    -Може прийдеш до мене? В мене є твій улюблений сік з тортиком та печевом.

    -Гаразд, вибач, що не відчинила. я.. мене не було дома.

    - Нічого.

  Я обняла Олю, вона мене також, і ми пішли до мене додому.  Ми йли мовча, незнаю чому, але мене чомусь скажемо так зацікавило що вона мала на словах " звідки ти знаєш", вона щось приховує, але як мені дізнатися правду. Але якщо вона не сказала сразу, то й не факт що скаже потім. Але я маю довідатис, цікавість як завжди взяло гору. Ми пришли до мене додому, Оля пішла в мою кімнату та сіла на диван я дістала торт з холодильнику, порізала ножем, наляла два види соку в дві склянку. Я дістала печиво і поклала все на піднос, і понесла у свою кімнату, я зашла а Оля вже спала, лежачи поперек дивану, я не стала її будити, а тільки вкрила одіялом, а сама понесла все на кухню. Я вже йшла назад а Оля встала і підняла мене однією рукою за горло, дивлячись мені прямо в очі. Я різко піднялася з дивану в холодному поту.

  - Це був всього сон! Це був всього сон.

 Я промовляла це знову й знову, все було таким реалістичним, потрібно викинути це все з голови.