Коли родина Ріки переїхала до старого двоповерхового будинку, всі кімнати були звичайними.
Окрім однієї.
На другому поверсі були двері з маленькою мідною табличкою: «17»
Дивно було лише одне – за планом будинку такої кімнати взагалі не існувало. Батьки казали, що це просто комора, але двері завжди були зачинені. Щоночі рівно о 23:17 через неї долинав тихий звук...
Якось Ріка не витримала. Вона взяла ліхтарик і підійшла до дверей. Ручка зненацька сама повернулася. Усередині не було ні меблів, ні вікон. Лише величезні книжкові полиці.
Посередині стояв стіл, а на ньому лежала стара книга. На обкладинці золотими літерами було написано: «Історії, які ще не трапилися».
Ріка відкрила першу сторінку. Там було написано: «Завтра дівчинка в синій кофті знайде маленький срібний ключ біля шкільного паркану».
Наступного дня вона спеціально пішла перевірити. І справді... Біля паркану лежав маленький срібний ключ. З цього дня Ріка почала читати книгу щовечора. Усі події збувалися.
Але одного разу вона відкрила нову сторінку. Там була лише одна пропозиція: «Нікому не розказуй про кімнату №17, Інакше двері зникнуть назавжди». Ріка швидко зачинила книгу. Вона нічого нікому не сказала. Але іноді, коли весь будинок засинає, з-за дверей знову чується тихий шелест сторінок. Наче книга сама пише нову історію...