Розділ 38

Відчинивши масивні двері, я зрозуміла, що не перестану дивуватися красі палацу. Переді мною постала простора вітальня, оформлена у ніжно-бежевих тонах. На стінах висіли картини із зображенням різноманітних пейзажів: від морського узбережжя до густого лісу. Посеред вітальні стояв невеликий столик, а навколо нього розміщувалися дивани та крісла. Окрім цього, всюди були предмети декору: вази, статуї, дерев’яні вироби, а біля величезного вікна, яке розкинулося на всю стіну, стояв маленький фонтанчик, чиє дзюркотіння розбавляло тишину.

- Нічогенька собі кімната, – присвиснув Чейн.

- І це тільки вітальня, – відповіла йому Мелія.

Справа і зліва були ще двері. Ми підійшли до тих, що знаходилися ближче. За ними розташовувалася найбільша бібліотека, яку я коли-небудь бачила в своєму житті. Всюди були книги, книги і ще раз книги. Стелажі простягалися як у довжину, так і у висоту. Бібліотека була поділена на кілька поверхів, на кожному з яких розташовувалися маленькі диванчики та столики. Мені вже захотілося взяти книгу і зануритися в неї, зручно вмостившись у якомусь непримітному куточку.

В кімнаті, яка знаходилася навпроти бібліотеки, розташовувалась спальня, з якої можна було потрапити до ванни і гардеробної. В самій спальні було величезне ліжко із прозорим балдахіном, яке розміщувалося за кілька метрів від поділеної на секції скляної стіни. Тут також був камін, але зараз вогонь у ньому не палахкотів, тай це зрозуміло, на вулиці було дуже тепло.

- Тут і тераса є! – із захватом вигукнула Мелія.

Справді, з спальні можна було потрапити на терасу, з якої відкривався неймовірний вигляд на сад. А, придивившись, можна було побачити невелике озеро, котре знаходилося десь в глибині саду.

- Королева розщедрилась. Не знала, що донька лорда Баста така цінна Ліен.

- Цінна чи ні, але всім цим насолоджуватимемося ми, – відповів на мої слова Чейн й широка усмішка з’явилась на його обличчі.

- Правда. А тепер варто зайняти наші позиції. – Я повернулась обличчям до своїх супутників. – Меліє, прямуй до кімнат слуг і слухай все, про що вони говорять й стеж за всіма.

- Буде зроблено.

- Чейне, ти займеш місце біля входу в кімнату й не впускатимеш нікого без мого на те дозволу. Вночі я вирушу на розвідку, а ти прикриватимеш мене.

- Зрозуміло.

- Добре, можете йти. – Та тут я згадала. – Як прибуде Ейден, то повідомте мене про це.

Чейн і Мелія кивнули й вийшли з кімнати. Я залишилась одна. Потрібно прийняти душ, думаю, тут він точно є, на відміну від табору. Справді, у ванній кімнаті був душ, а також велика ванна, яка могла вмістити й двох людей. Крім цього, на полицях були розставлені різні баночки, пляшечки з кольоровими рідинами, а також рушники й халати. Взявши першу ліпшу пляшечку, рушник і халат, я рушила до душу. Вода приємно омивала обличчя, тіло, даруючи свіжість й полегшення. Після цього, одягнувши халат, попрямувала до гардеробної, де стояли ще нерозібрані скрині. Відкрила одну з них й дістала звідти легку сукню ніжно-блакитного кольору. Через деякий час принесли вечерю. Смачно поївши, я лягла спати. Нібито спати. Пролежавши так години зо три, встала і рушила до виходу з кімнати. На мені була та ж сама сукня, яку спеціально не знімала для цієї вилазки. Вийшла з кімнати й попрямувала до сходів, Чейн був прямо за мною. Мета сьогоднішньої вилазки – дослідити палац.

Пройшла вже більша половина ночі, а нам так і не вдалось дослідити весь замок. Він дуже великий.

- Думаю, варто повертатись, поки ніхто не побачив нас, – мовив Чейн, наблизившись до мене.

- Так, повертаємось.

Огляд замку можна продовжити і наступної ночі.

Ми вже проходили оранжерею, як мені до вуха долинули стишені голоси. Я поглянула на Чейна й подала знак рукою, він зрозумів. Ми рушили далі, біля дверей таки стояли двоє людей. Підійшовши ближче, побачили, що це Ренні й Мелія.

- Леді Келлі, - мовила Ренні, - вибачте, що турбую вас у таку пізню годину. Мел казала мені, щоб я  почекала до ранку, але мені потрібно сказати це зараз.

- Не хвилюйся, Ренні, на мене й так напало безсоння. Ось вийшла прогулятися замком. То що ж сталося?

- Я хотіла повідомити, що ваш наречений приїхав. – Ренні ледь усміхнулася. – Думала, що ви будете раді почути це.

Ось тобі й термінове повідомлення. Ну що ж, треба вдати радісну наречену.

- Ой, справді? Це просто чудова новина. Я вже так хочу побачити його. – Сказала це настільки втішено, наскільки могла. – Дякую, Ренні. За новину.

- Це моя робота, леді. Вам щось потрібно чи я можу йти?

- Можеш бути вільна, Ренні. Мел, - я повернулась до Мелії, - ти також йди. Зранку допоможеш мені вдягнутися.

- Слухаюсь, леді Келлі.

Дівчата вклонилися й пішли геть. Я ж, нарешті, можу піти поспати. Завтра на мене чекає зустріч з нареченим.