Розділ 34

- З цим вирішили?

Я згідливо кивнула.

- Добре, тоді щодо уроків танців. Залишається три дні для їх вивчення. І нам потрібно докласти максимально зусиль щодо цього. Тож,  починаємо через годину.

Ейден відпустив мою руку і так швидко покинув намет, що я не встигла нічого сказати. Просто взяв свою зброю й вийшов, залишивши мене саму з відчуттям втраченого тепла.  

Наступні три дні були насиченими. Окрім занять з Ейденом, я відточувала бойові навички разом з Чейном та Мелією. Вирішила, що вони поїдуть разом зі мною до столиці. Ніколи не завадить мати біля себе двох вправних асасинів. Драянові ж було повідомлено про наші плани, він сказав, що відправить двох з Клану до табору, на заміну Чейну та Мелії.

Останній день перед від’їздом провела танцюючи, в буквальному сенсі цього слова. Ейден не давав мені й хвилинки на перепочинок, тому після завершення заняття я впала на землю, простягнувши руки. Почула, як він сів.

- Сьогодні має бути чудовий захід сонця. Хочеш подивитися на нього?

Я повернула голову в сторону Ейдена.

- А нам хіба не потрібно збирати речі?

- Потрібно, - пролунало у відповідь, - але таких заходів сонця з палацу не побачиш. Тут вони особливі.

- Я не проти.

Сказавши це, піднялась і сіла біля Ейдена. Сонце почало опускатися за обрій. З кожною хвилиною небо забарвлювалося у нові й нові кольори. Промені ковзали по деревах, траві, квітам, надаючи їм особливого відтінку. А саме сонце набуло такого насиченого багряного кольору, якого я зроду не бачила. Ця картина, створена самою природою була просто неймовірною.

- Це найпрекрасніше, що я коли-небудь бачила.

Повернула голову в бік Ейдена, і зустрілася з його очима.

- Так, найпрекрасніше.

Коли я зрозуміла, що саме він має на увазі, то поспішила відвернути голову. Та Ейденова рука зупинила мене. Його пальці легко доторкнулися до мого обличчя, ніби боялися того, що їх відштовхнуть. Та я просто завмерла як статуя і не наважувалась підвести погляд.

- Каллісто, поглянь на мене, - почулося тихе прохання, - будь ласка.

Почувши це, я таки підвела погляд і одразу мене захопили в полон його очі, котрі в призахідному світлі стали ще більш неймовірними.

- Каллісто, я хочу, щоб ти знала: відколи я зустрів тебе, моє серце і розум мовби змовилися між собою. Їх тягнуло до тебе, а тому і тягнуло мене. Я навіть не намагався опиратися цьому, тому що не хотів цього робити. Не хотів втрачати те, що відчуваю до тебе. А відчуваю я багато. – Ейден провів великим пальцем по щоці. – Каллісто, здається, я закохався в тебе.

Слова Ейдена ехом лунали в моїй голові. Я була шокована, але й… щаслива водночас. Виходить, те, що мене тягнуло до Ейдена і те, що мені подобалося з ним бути разом, і все інше означало, що я теж закохана? Виходить, що так.

- Здається, я теж в тебе закохана. – Промовила й сама не впізнала свого голосу.

Ейден усміхнувся, а разом з тим, можу заприсягнутися, заусміхалися його очі. Його палець продовжував ковзати по шкірі, але з кожним порухом він наближався до моїх губ. За мить його погляд перемістився туди ж, а палець ковзнув спочатку по верхній, а потім нижній губі. Я сама того не розуміючи привідкрила їх.

- Можна тебе поцілувати?

Я спромоглася кивнути. Ейден перемістив свою руку на моє підборіддя і, захопивши його, ледь трохи підняв догори. Його обличчя почало повільно опускатися до мого. За якусь секунду я вже відчувала його подих на своїх губах. Він легенько натиснув на підборіддя, змушуючи більше привідкрити губи. Заплющила очі і відчула м’який дотик, а за ним ще один, і ще один. Коли я відповіла на поцілунок, він обхопив мою талію й притягнув до себе настільки близько, що я відчула запах його шкіри – соснового лісу й гірського струмку. Та не встигла я насолодитися цим, як Ейден відірвався від моїх губ і важко дихаючи прихилився своїм чолом до мого.

- Хотів би я зупинити час і побути тут з тобою довше, але нам потрібно повертатися до табору.

- Так. – Це все, що я змогла вимовити.

- Так. – Повторив Ейден і піднявся на ноги, підхопивши мене з собою.

Взяв в одну руку свій кинджал, який лежав у траві, а друку руку простягнув мені. Я подала свою й усміхнулась. Ейден усміхнувся у відповідь.