Розділ 31

- Моїм батьком був Крейн Белд. Я, Ейден Белд, його син. До мого народження батько й мати жили в нашому родинному маєтку. Та коли мама мала вже народжувати, тато перевіз її до столиці, до палацу. Король і королева радо прийняли їх, адже мій батько і твій були друзями ще зі свого дитинства. Через кілька днів на світ з’явився я. Та додому ми не поспішали вертатися, тай батько залишив Затоку надійному наміснику. Так в столиці ми пробули чотири роки, аж до того злощасного дня, коли Ліен прийшла у наші життя, щоб знищити їх. Ти ж з’явилась на світ за кілька днів до того. Король і королева не встигли повідомити цю новину королівству, а коли з’явилась Ліен, то вирішили, що краще, щоб ніхто не знав про новонароджену принцесу. Вони доручили своєму другу, моєму батьку, врятувати тебе і сховати там, де Ліен і ніхто інший не зможе нашкодити тобі.

- Так я опинилась у маєтку Клану Асасинів. – Промовила пошепки. Ейден же провадив далі.

- Мій батько перед тим, як відвезти тебе подалі від палацу,  сховав мене з мамою в одному з підземних тунелів, які звивалися під містом на кілометри й кілометри в різні сторони. Коли ж він повернувся до нас, то з сумом повідомив, що король і королева загинули. Королівством почала правити Ліен. Вона відразу замінила лордів усіх територій на своїх людей. Батько ж вирішив будь-що повернутися до Затоки. Через місяць ми таки добралися туди. Тато зв’язався зі своїми людьми і разом з ними зачистив Затоку від посіпак Ліен. Людину, яку вона призначила новим лордом, було вбито. Ліен звичайно про все нічого не знала і не знає досі. Вона думає, що Затокою керує її людина. Проте, батько призначив свого вірного друга намісником, доки я не досягну повноліття. А він сам вирушив до столиці, взявши тільки найвідданіших людей, і почав організовувати повстанський рух. Йому було важко, адже люди боялися. І не дарма, Ліен жорстоко розправлялася з бунтівниками і всіма тими, хто на її думку, шкодить її владі. Та протягом вісімнадцяти років тато створив цілу мережу, яка складалася з повстанців. Він же й очолював її. Поки він займався цим всім, мама вирішила попри все виховати з мене гідного лорда. Я багато вчився. Зокрема, танців також. Роки проходили, і от мені вже виповнилося вісімнадцять. Я став лордом Затоки. Та мені хотілося бути тут, біля батька. Він багато нам не писав щоб не наражати на небезпеку. Одного дня, кілька місяців тому, прийшов лист, в якому тато просив мене приїхати до нього. Я одразу ж зібрався й вирушив в дорогу, залишивши Затоку під опікою своєї матері і вірних людей. Приїхавши до столиці, я був в радісному очікуванні зустрічі з батьком, та доля вирішила інакше. Мій батько був смертельно поранений в одній із сутичок повстанців з людьми Ліен. Тож, я застав його смертельно блідого на ложі, де він й помер. Що він мені повів, ти вже знаєш. Але в ту мить я міг думати лише про те, щоб тато жив. Та він помер. Я пообіцяв, що доведу справу, розпочату ним, до кінця. І помщуся Ліен за все.

Моє серце стиснулося від почутого. Мені було шкода Ейдена, хотілося якось підтримати його. Тож я поклала свою руку поверх його і легенько стиснула. Він поглянув на мене і сумно всміхнувся, але руку не забрав.

- Кхм, а як ти знайшов мене?

- Ну, хотів би я сказати, що це була спланована операція, але насправді це трапилося випадково. І ти теж маєш пам’ятати ту зустріч у маєтку лорда Брейкула, сонечко. – На останньому слові Ейден ледь нахилився до мене, що викликало в мені суперечливі відчуття: відхилитися чи просто завмерти. Та хлопець продовжив далі і відхилився від мене. – В мене була запланована зустріч з Брейкулом, він був одним з наших інформаторів, та його поведінка та дії стосовно населення ставали все обурливішими і обурливішими. А я не терплю такого, тож того вечора лорд мав померти. Але дехто випередив мене. – Ейден скоса поглянув на мене. Я у відповідь закотила очі. – Увійшовши до кімнати, я побачив перед собою чорну постать, а обабіч неї тіло лорда, на якому почали проступати чорні плями. І саме вони допомогли мені зрозуміти, що та постать є Чорною Асасинкою й Каллісто Рей водночас. А що було далі, ти й так вже знаєш.

Ейден замовк.

- Щодо лорда Брейкула і всіх інших людей, котрих я вбивала за наказом Ліен. – Я зупинилась, щоб вдихнути. Бо те, що я схотіла сказати далі, не знав, навіть, Драян. – Не всі ті люди мертві.