Розділ 29

- Чорна Асасинко, через десять хвилин чекаю тебе у своєму наметі.

Я, навіть, не обернулась на голос Селії. Мені й так доведеться бачити її личко частіше, ніж мені цього хотілося.

Через десять хвилин я таки стояла у наметі новоспеченої викладачки придворного етикету.

- Ти взагалі знаєш хоч щось про те, як потрібно себе вести при дворі? – злетіло запитання із вуст Селії.

- Ні, - просто відказала, але добавила дещо ще, - за те, я знаю, як вбити людину різними способами.

- Ось перший урок: ніколи не згадуй про те, хто ти є, коли будеш у палаці. Одне слово і вся справа зазнає краху.

Хм, тож тепер мені треба не тільки приховувати, що я спадкоємиця престолу, а ще й те, що є асасинкою. Просто пречудово.

- Зрозуміло, а в чому полягатимуть інші уроки?

- В тому, щоб перетворити тебе з грубої асасинки на милу леді.

Вона назвала мене грубою? Згодна, я іноді не можу стримати свого язика, але ж не настільки, щоб називати мене грубою. Ну нічого, я доведу їй і всім навколо, якою милою може бути Чорна Асасинка.

- Тоді починаймо, - мовила я.

Цілий день Селія навчала мене ходити, як леді; сміятися, як леді; їсти, як леді; говорити, як леді; навіть, фліртувати, як леді. Скажу чесно, бути леді ще те завдання.

- На сьогодні все, завтра продовжимо. – Повідомила Селія, коли я вже думала, що ці уроки продовжуватимуться і вночі.

- Тоді, добраніч. І до завтра. – Кинула на прощання.

- До завтра.

Ледве допленталась до свого намету і, навіть, не роздягнувшись впала на ліжко і відразу заснула. Крізь сон, відчула, що хтось торкнувся волосся. Проснувшись, нікого не побачила поруч. Напевне, здалося.

Весь наступний тиждень я старанно виконувала все те, що казала Селія. І мені вже, навіть, почало подобатися. Проте, ходіння в туфлях зайняло одне з чільних місць у моєму списку найгірших речей. Чому леді не можна ходити у більш зручному взутті, наприклад, чоботах. Це ж набагато комфортніше.

- Ну що ж, твоє навчання зі мною закінчилось, Чорна Асасинко. Тобі залишилось навчитися танцювати.

Танці – це те, що мені не вдавалося. В Клані Асасинів влаштовували свята, на котрих багато танцювали, але я – ні. Мої рухи були дивними і ніяк не в’язалися з музикою, котра грала на свята. Тож, почувши від Селії про уроки танці, я подумки чортихнулась.

- І хто ж навчатиме мене цього?

- Ейден.

Мої очі злегка округлилися.

- Ейден? – Перепитала. Селія кивнула. – А він вміє?

- Кожен лорд змалечку вчиться танцювати і вчиться не тільки цього.

- Лорд?

- Так, Ейден є лордом Затоки. Він не розповів тобі?

- Ем, якщо на сьогодні все, то я б воліла відпочити. Дякую за уроки.

Після цих слів, я вилетіла з намету і попрямувала до свого. А в голові прокручувалася почута інформація. Лорд Затоки. Найбільша територія королівства. Ейден.

Мені неодмінно треба дізнатися більше.