Розділ 28

Наступного ранку до табору прибув посланець від Драяна. Він передав мені листа, в якому була зібрана інформація про членів наближеного кола Ліен. Я швидко пробіглася очима по листу, відзначивши для себе, хто може стати проблемою, а хто ні. Склавши листа, рушила до Ейденового намету.

- Тільки що надійшов лист від…, - почала я з порогу, та коли побачила перед собою Селію та Ейдена, які обнімаються, відразу замовкла. Ейден швидко відштовхнув Селію і прокашлюючись щось їй сказав. Та що саме, не змогла розібрати. Я стояла і не знала, що робити: вдати, що нічого не бачила чи вийти з намету. Та я мусила повідомити про лист, тому обрала перший варіант. Надягнула маску байдужості, яку вже досить довго не носила, коли була з Ейденом. – Щойно отримала листа від Драяна, в якому зазначена інформація про наближених до Ліен. Там є багато корисних даних. Ось, - протягнула йому листа, - можеш сам переглянути.

Ейден мовчки взяв листа і почав його читати. Краєм ока помітила, що Селія досі була тут.

- Чудово, передай Драянові і асасинам мою вдячність за цю інформацію.

- Обов’язково. – Відповіла я. – Щось іще передати?

- Поки що ні. Селіє, повідом командирів, нехай негайно прибудуть на зібрання.

- Слухаюсь, Соколе.

Після цих слів дівчина поспішила вийти з намету.

- Чорна Асасинко, скажи своїм людям, нехай також прийдуть.

- Звісно.

Я спромоглася вимовити останнє слово спокійно. І вийшла з намету. Свіже повітря трішки заспокоїло мене. Та неприємне відчуття від побаченого раніше не зникало. Воно гризло мене, як черв’як, який гризе плоть зсередини. Помалу, поступово і нестерпно неприємно.

- Каллісто, зберися. – Пошепки мовила сама до себе.

Повідомила Чейна та Мелію, й разом з ними рушила на зібрання. Туди зайшла з холодним поглядом в очах і байдужою стійкістю. Не показувати емоції та почуття – ось правило, яке завжди супроводжувало мене. Я забувала про нього, коли поряд був Ейден. Та зараз, це правило знову стало дійсним для Сокола, очільника повстанського руху.

- Всім доброго ранку, - привітався Ейден з присутніми, - я отримав інформацію від асасинів стосовно осіб, котрі напряму спілкуються з Ліен і котрим вона довіряє трішки більше, ніж прислузі. І я вже вирішив, хто саме з цих людей поступиться місцем. Є такі собі лорд Глей і лорд Баст. Вони вирішили укласти шлюб між своїми дітьми. І так співпало, що ці діти приблизного віку як я і Чорна Асасинка. А враховуючи, що майбутнє подружжя не бачило одне одного і ніхто в столиці, відповідно, теж, то це чудовий варіант для нас. Адже, після смерті лорда Глея і лорда Баста, їхні місця у наближеному колі займуть їхні діти – лорд Дрей і леді Келлі. Тобто, ми з Чорною Асасинкою будемо грати роль заручених і увійдемо в наближене коло, як спадкоємці своїх батьків.

Що це я щойно почула?! Я маю грати наречену Ейдена, ой, вибачте, лорда Дрея? Та він знущається. Я ж, навіть, не знаю, як саме повинна поводитися леді, не те що заручена леді. Це просто смішно. Але, зважаючи на те, як Ейден все це говорив, то мені доведеться грати цю дурнувату роль. Тішить тільки те, що таким чином зможу опинитися на відстані витягнутої руки до королеви Ліен. А згодом і вбити її.

- Асасини займуться вбивством лорда Гейла і лорда Баста, - мовила холодно.

- Не сумнівався в цьому, - відповів Ейден, - коли асасини забезпечать «шлях» до наближеного кола, ми з Чорною Асасинкою вирушимо до столиці. До того часу, Селія навчатиме новоспечену леді Келлі придворного етикету. А всі інші повинні займатися підготовкою до заворушень. Адже, як тільки ми опинимося в палаці, повстанці повинні активізуватися й почати діяти у різних куточках королівства. Та про це ми ще поговоримо перед моїм від’їздом. Наразі в мене все. В когось є запитання?

Я чула рівно все до речення про те, що Селія навчатиме мене придворного етикету. Далі все здавалося суцільним шумом. Я не хотіла, щоб вона вчила мене, я взагалі не хотіла, навіть, пересікатися з нею. Та десь у куточках мого розуму, я розуміла, що без знання придворного етикету нас розкусять з першого ж дня. Тому, доведеться потерпіти.

- Як я зрозумів, питань немає, тому приступайте до своїх обов’язків. – Ейденів голос вивів мене з роздумів.

Командири прощаючись, почали виходити. Я зробила те саме. Планувала піти до свого намету, та раптом мене зупинив голос.