Розділ 26

Запитально поглянула на Ейдена, очікуючи, що той скаже.

- Пробач, - він звів свої очі до моїх, - пробач за те, що мої люди образили тебе і твоїх людей. Цього більше не повториться. Обіцяю.

Те, що тільки-но Ейден сказав, вразило мене. Я очікувала від нього всього, але не вибачень. Проте, він здивував мене.

- Я приймаю твої вибачення, - затримала подих на мить, - і дякую, що дозволив захистити себе самостійно. Це для мене важливо.

Наші погляди зустрілися, і час, ніби, зупинився в ту мить. Ми б, напевно, стояли б так і далі, та у намет увірвався повстанець.

- Соколе, прибули розвідники! Ой, пробачте, у вас зустріч.

Ейден кашлянув і перевів свій погляд до повстанця.

- Все добре, ми вже закінчили. Скажи розвідникам, нехай заходять. Чорна Асасинко, можеш повертатися до своїх справ. Пізніше, я знайду тебе.

Я дещо розгубилася і не відразу зрозуміла, що останнє речення було звернене до мене. Та, помітивши дві пари очей, які втупилися прямо в мене, я скоромовкою проговорила слова прощання і швидко вийшла з намету.

- Чорт, Ейдене, - стиха вилаялася я.

Терміново потрібно освіжити голову від думок, які весь час поверталися до тих очей. Тренування – ось що завжди допомагало мені. І, не марнуючи ні секунди, рушила до тренувальних майданчиків. Там на мене вже чекали Чейн і Мелія.

Через дві чи три години, якийсь повстанець повідомив, що Сокіл чекає на мене. Тож, залишивши Чейна і Мелію вдвох, я рушила в сторону Ейденового намету.

- Ем, міс, Сокіл чекає вас біля підніжжя хребта, а не в наметі.

Не знаю, що здивувало мене більше: оте звернення повстанця до мене чи те, що я опинюся з очільником повстанського руху сам на сам, без кількох десятків людей навколо. Тож, мовчки кивнувши, рушила до підніжжя Західного хребта.

Ейден був там. Я побачила його ще здалеку.

- Привіт, - привітався Ейден зі мною, ніби ми сьогодні не бачилися зранку.

- Привіт, - я озирнулася навколо, - то що ми тут робитимемо?

- Не тут, а там. - І Ейден кивнув головою на гірський хребет позаду себе.

- Ми подеремося у гори? Навіщо?

- Ходімо, - тільки й відповів він і, розвернувшись, попрямував до підйому.

Я ледве стрималась, щоб не вимовити своє обурення в сторону його нездатності відповісти на запитання.

Підйом був не важким, та Ейден весь час петляв з однієї сторони в іншу, ніби не хотів, щоб хтось вистежив нас. Коли я вже почала замислюватися над тим, що Ейден просто заблудився, як тут пролунав його голос.

- Прийшли.

Я нічого не побачила перед собою, так як Ейденова спина затуляла те, що було попереду. Тож, обійшовши його і глянувши, я так і застигнула на місці. Переді мною розкинулася доволі велика галявина, яка закінчувалася обривом. А внизу того обриву простягалися, куди тільки око сягало, заквітчані луки. Такої краси я ніколи раніше не бачила.

- Відколи я натрапив на це місце, не перестаю дивуватися його красі. - Пролунало збоку від мене.

- Це неймовірно  гарно. - Тільки й спромоглася мовити я.

- Це ще ти заходу сонця не бачила.

В його голосі вчувався щирий захват. Я повернулася до нього і побачила легку усмішку. Усміхнулась у відповідь.

- Ого, Чорна Асасинка усміхається.

Після цих слів я знову надягнула маску цілковитої серйозності.

- То тепер ти можеш сказати, навіщо ми тут?

- Ну, по-перше, нам потрібно обговорити майбутні дії в столиці; по-друге, нам не завадять спільні тренування, адже ми повинні навчитися працювати в команді; ну і по-третє, мені набридло весь час називати тебе Чорною Асасинкою, а тут ми зможемо вільно спілкуватися, не боячись, що хтось почує нас.

- Думаю, мені не лишається нічого іншого, як погодитися з тим, що ти сказав. Тож, який наш план щодо столиці?

- Як я вже казав на засіданні, нам потрібна інформація, яку зможуть роздобути тільки асасини.

- Я відправлюсь завтра зранку до маєтку, щоб донести твоє прохання і заодно дізнаюся, чи не надходили ніякі повідомлення від Ліен.

- Ти поїдеш сама?

- Так, Чейн і Мелія залишуться тут і в разі потреби зможуть швидко доправити твоє повідомлення Клану або мені.

- Так, це розумне рішення. - Ейден повернув голову в сторону. - Коли ми отримаємо всю необхідну інформацію, то зможемо перейти до наступного етапу.

- І цей етап передбачає нашу співпрацю. - Констатувала я.

- Так, передбачає. - Ейден повернув свою голову до мене. - І, починаючи від сьогодні, ми будемо проводити багато часу разом, щоб дізнатися сильні і слабкі сторони один одного. Таким чином, ми станемо єдиною командою, яка використовуватиме сильний бік, а слабкий захищатиме і робитиме сильнішим.

Кожне промовлене слово було зваженим та чітким. Цей чоловік знав, про що говорить і що робить.