Розділ 22

- Ні, Чорна Асасинка повинна залишатися в маєтку Клану. – В голосі Драяна почали відчуватися нотки гніву. - Ліен може будь-коли надіслати їй доручення. А якщо Чорна Асасинка залишиться тут, то як я поясню їй її відсутність? А ще гірше, якщо Ліен дізнається про причетність асасинів до повстанського руху? Повстанського руху проти неї самої? Ти про це подумав, Ейдене?

- Драяне, я не роблю і не говорю нічого такого, в чому б був невпевнений.

- Я не хочу ризикувати. Обери когось іншого замість неї.

Мені набридло слухати цю розмову.

- Панове, може ви забули, але я стою тут, поруч з вами. І я сама можу вирішити, що мені робити.

- Але… - затнувся Драян.

- Ні, - не дала йому договорити, - ви двоє можете багато чого вирішувати, але те, що стосується мене, я вирішуватиму сама. І якщо хтось захоче посперечатися з цим, тоді його чекатиме розчарування. – Я перевела погляд від Драяна до Ейдена. – Я залишуся тут. Проте, якщо мені знадобиться покинути табір, то ніхто мені в цьому не перешкоджатиме.

- Згода, - Ейден промовив це таким тоном, ніби щойно посмакував добре настоєним вином.

- Якщо більше нічого важливого на даний момент часу немає, то я б воліла поговорити з Драяном наодинці.

- Так, звичайно. Про наші подальші дії я повідомлю завтра зранку, на зібранні. А сьогодні можете відпочивати. Якщо щось знадобиться, то звертайтеся до моїх людей.

- От і чудово.

Після цих слів, я розвернулась і рушила до виходу з намету.

Я попрямувала до коней, які стояли неподалік. Буревій стояв трохи збоку, і всім своїм виглядом показував, якщо хто-небудь захоче підійти до нього, то пожалкує про це в ту саму секунду. Підійшовши до нього, я пройшлася рукою по його шовковий гриві.

- Ну що, конику. Від сьогодні ми офіційно повстанці. Тож, доведеться нам навчитися спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Буде важко, але я вірю в нас. А ти віриш?

Буревій у відповідь голосно заіржав. Я злегка усміхнулася.

- Каллісто, - почувся голос Драяна.

Я обернулась.

- Ти точно не хочеш повернутися до маєтку? Не зрозумій мене неправильно, але я просто хвилююся. Якщо хтось дізнається, хто ти є насправді, то може використати це проти тебе самої. А я не хочу, щоб з тобою щось сталося.

- Драяне, я залишуся тут. Я так хочу. Таким чином, я зможу більше дізнатися про всіх цих людей. Зрозуміти їх. Побачити їх. А щодо моєї безпеки не хвилюйся, я здатна себе захистити. Через доручення Ліен, які вона може надіслати, не переживай, ти просто повідомиш мене, коли щось подібне з’явиться, і я приїду до маєтку, виконаю все, що необхідно й повернуся назад до табору. І ніхто нічого не запідозрить. Все буде добре.

- Обіцяєш?

- Обіцяю.

- Ну раз ти так вирішила, так тому й бути. – Драян м’яко усміхнувся. – Ходімо прогуляємося трохи табором перед тим, як я вирушу назад, до маєтку.

- Ходімо.