Розділ 16

- Як ти опинився тут? – промовила я холодним голосом, витягуючи кинджал.

- Тебе цікавить лише це? Справді?

- Повторю ще раз: як ти тут опинився, Ейдене?

- Вікно. Було незачинене, - мовив він таким нудним голосом, ніби це звичайнісінька річ - пролізти до когось у кімнату.

- І що ж тебе змусило пробратися до мене в кімнату?

Я все ще міцно обхоплювала кинджал рукою.

- Одна незавершена справа.

- Які в тебе можуть бути незавершені справи тут?

-- А ти не здогадуєшся?

- Звідки мені знати, ми тільки сьогодні зустрілися

- Та невже? – Ейден підвівся і так швидко опинився біля мене, що я, навіть, не встигла як слід зреагувати. Мить, і мої руки опинились над моєю головою, утримувані сильною хваткою. Просто чудово. Тепер я була затиснута між стіною та Ейденом. – Може тобі варто нагадати про наші минулі зустрічі, сонечко?

- Ти!? – А щоб тобі. Я мала зразу здогадатися, що він за один. Очі, голос – все вказувало на того незнайомця. Дурна моя голова. Стільки всього нового навалилось, що я й не приділила достатньої уваги цій надмірній схожості.

- Впізнала нарешті, - і на губах Ейдена заграла усмішка.

- Мг, впізнала, то може вже відпустиш?

- Якщо пообіцяєш не кидатися в мене своїми чудовими кинджалами.

От же ж.

- Не кидатиму.

Ейден весело хмикнув і відпустив мої руки.

- То що ти забув у моїй кімнаті?

- Краще сказати, що ти забула, коли так швидко покинула мене у Чорному лісі. – На цьому слові вже знайомий незнайомець протягнув мені мій кинджал. Той самий кинджал. – Ось, тримай. Не люблю бути комусь винним.

Я потягнулась по кинджал. Його руків’я легко лягло в мою руку.

- Дякую.

- Ого, мені не почулося?

- Якщо вуха на місці, то не почулося.

Ейден гортанно засміявся. Від того сміху по моїй шкірі пробігли дрібні мурашки.

- Тепер я впізнаю Чорну Асасинку.

- Думаю, ти тут не тільки через почуття винуватості, чи не так? – Проігнорувала я його слова і кинула пряме запитання.

- Так, ти права. Не тільки це привело мене до твоєї кімнати.

- Ну то я слухаю.

- Пам’ятаєш, я казав про те, що тобі прийде повідомлення, де буде описано, як саме ти маєш довести, що згодна до співпраці зі мною? Так от, цим повідомленням є я.

- Стоп, стоп, стоп. Ти говориш про співпрацю, в котрій я маю допомогти залучити Клан Асасинів до спротиву проти королеви Ліен?

- Справді розумна дівчинка. Так, саме про це я говорю. І якщо ти не забула, то в нас була домовленість, чи не так?

- Так, була, - процідила я вже крізь зуби.

- От і добре. Отож,  маю для тебе завдання, виконавши яке ти цілком розплатишся за надану мною тобі інформацію.

- І що це за завдання?

- Ти маєш переконати Драяна приєднатися до повстання проти королеви Ліен. Фальшивої королеви Ліен.