Розділ 8

Ворота маєтку Клану Асасинів вже були відчинені, коли я в’їхала в них. Ніхто не питав хто я, ніхто не заїкнувся про спеціальний шифр, ніхто не перевіряв мене. Це все було не потрібно. Всі в цьому маєтку знали, хто я така – Чорна Асасинка.

Спішившись з коня, я повела його в бік стаєнь, там на мене вже чекав конюх.

- Попіклуйся про нього, - тільки й сказала я.

Заливши Буревія у надійних руках, я рушила до будівлі, до Драяна, який чекав на звіт по виконанню замовлення. Зупинилась перед дверима, за якими знаходився кабінет мого наставника, і тричі стукнула.

- Увійдіть, - почулося приглушено у відповідь.

Я ввійшла.

- Замовлення виконано, - чітко, як солдат, мовила я.

- Добре, я надішлю королеві повідомлення завтра зранку. – Відповів Драян. Після цих слів я вже збиралася розвернутися і піти геть. Але Драян зупинив мене наступними словами: - Чому ти затрималася? Щось сталося?

- Ні, нічого такого з чим я б могла не впоратися. – Я не хотіла згадувати про дивного чоловіка, а тим більше про те, що я з ним маю певну домовленість. – Я можу бути вільна?

- Так, звичайно. – Але тут погляд Драяна зупинився на моєму лівому плечі. – Ти поранена. – В його голосі проскочили стурбовані нотки.

- Нічого страшного. До ранку нічого й видно не буде, ти ж знаєш.

- Те, що твої рани загоюються і не лишають сліду, не означає, що вони не завдають тобі болю, Каллісто. – Якщо Драян згадував у розмові моє ім’я, це означало одне - він хвилюється за мене. В такі моменти я відчувала себе дитиною, про яку дбає батько. І хоч Драян був мені не рідним по крові, я все одно любила його як батька.

- Так, я знаю, проте, тобі, справді, не варто хвилюватися. Я зараз промию рану, оброблю її ліками і все буде добре. Домовились?

- Домовились.

- От і добре. Тоді я піду. Добраніч, Драяне.

Після цих слів, я розвернулась і рушила до дверей. Тільки я взялася за ручку, як з-за спини тихо пролунало: - Добраніч, Каллісто. – Я на мить завмерла, а тоді прочинила двері і попрямувала до своєї кімнати.

Кімната знаходилася на найвищому поверсі, і була розташована в кінці довгого, місцями моторошного, коридору. Тільки я переступила поріг, як мені в обличчя дихнув свіжістю вітерець. Нарешті. Я зможу змити себе весь бруд. Скинувши з себе  одяг, я попрямувала до невеличкої ванної кімнати. Занурившись у теплу воду, я з полегшенням видихнула. Довгоочікуваний відпочинок. Моє тіло було розслаблене, але мої думки все крутилися навколо того, що сталося у маєтку Брейкула. Хто цей незнайомець? Звідки він знає моє ім’я? Що він хоче від мене? Яка його справжня мета? Ці і багато інших запитань ніяк не могли знайти місця в моїй голові. Але якщо він справді має якусь інформацію про мене, то може він тоді і знає щось про моїх батьків, про мою сім’ю і про мій родовід? Якщо це так, то я згодна на все, щоб отримати дану інформацію. Навіть, якщо доведеться застосувати більш радикальні методи.