Розділ 10 і 11

Дивна розмова, розділ 10

      Богдан як і зазвичай сидів на ліжку і спокійно читав книжку, з коридору почувся віддалений голос Маякова Богдан, він не звернув увагу він часто тут ходив але цього разу він почувався якось дуже не впевнено. Маяков наблизився до камери Богдана охоронець відчинив двері і став з боку камери.

   – Так Влад шуруй звідси.

   – Я охороняю камеру.

   – Капітан Зоркін негайно звідси пішов!

Охоронець поспішаючи пішов не тому що боявся а тому що не хотів його бачити .Маякова ніхто не любив був ще тою падлою. Богдан аж помітив що охоронець глотнув злість і мовчки пішов, а Маяков  єхидно посміхаючись підійшов і сів на ліжко яке було навпроти Богдана .Богдан ж намагався не звертати на нього уваги але так хотілось в нього плюнути що стримуватись було тяжко .

   – Ну що ?Сядеш ти Хмара, сядеш по повній.

   – Я не вбивав ,  експертиза мала би це довести .

   – А не доведе.

   – Лише якщо експертизу будуть робити не ваші люди?

   – В мене є підлеглі а не люди.

   – Яким ви закриваєте рота погрозами ?

   – Нічого я нікому не казав . – по голосу було зрозуміло Маякова це збентежило .– по друге експертиза лиш остаточно доведе що ти винен.

   – Не доведе , бо експертизу робив Григорій. – впевнено сказав Богдан.

      Маякова це ще більше збентежило , він підвівся глянув за решітку остаточно впевнившись що охоронець пішов .

   – А Жори більше немає, як і твого алібі – єхидно зі злобою посміхнувся той.

Богдан зрозумів все одразу він чи не він але за його наказом вбили Григорія, от жаль тільки диктофона не було під рукою це єдине що турбувало Богдана .Маяков встав і мовчки вийшов із камери зачинивши камеру, тепер Богдан вже не міг спокійно  читати книгу у нього виникало багато питань .Першим із них було те чому Маяков розповів з досвіду він знав довіряють таємницю лише перед смертю або по тупості .По тупості Маяков не міг тому що він занадто розуміється на криміналі із боку кримінальників . Друге чому вбили Григорія? Маяков ж мав напевне знати що Григорій не забирав із собою справу додому тільки копії можливо вбивця не знав ?Але Маяков мав би повідомити .Тепер Богдану необхідно було це розповісти Толі і Віті це точно щось означає.

                                      Розділ 11

      Друзі

   – Так ну що по валентинках ?

   – Нічого нового чи цікавого не знайшов , на цій чорнила нанесені 6 місяців тому , на цій 3 місяці тому як і минулі вимочені у хлорі .

   – Не густо , але й цього поки що вистачить . Вітя яка година?

Віктор поглянув на свій годинник .

   – Без 20 дев’ять .

   – Скоро суд , добре Олександре бувайте і будьте обережні ці папери вбили уже 5 людей .

Олександр просто кивнув у відповідь і відав папери Толі .Друзі попрощавшись вийшли із кабінету і попрямували до виходу .Сівши в машину , Толя завів її і вони поїхала на вихід з паркінгу .

   – Ну що там , обговоримо?

   – Тут дійсно є що говорити .

   – Перше Толя чому тебе так насторожила інформація що то й хто напав на Богдана його родич ?

   – Вітя я його друг ще з першого класу і знаю про нього все насправді , Хмара Семен Петрович тобто батько Богдана , йому не рідний ?

   – Чекай …Справді?

   – Так , коли у Хмарів мав народитись син , то лікарі трагічно об’явили син народиться мертвим . Для Семена Петровича це був удар він тяжко його переніс по–перше це був його син , а по–друге дід Богдана одружив його батька на мамі Богдана щоб з’єднати дві на той час найбільші компанії тому діду був так важливий саме онук , якби дід дізнався що онук мертвий вигнав би сина й виключив із бізнесу , тому поки дружина спала Семен Петрович поїхав до дитячого будинку  й відшукав хлопчика новонародженого .Йому дуже пощастило зранку підкинули немовля новонароджене ,Семен Петрович його взяв і назвав Богданом цю таємницю він розповів дружині аж через 6 років коли Богдан пішов до школи , а самому Богданові у 9 класі .

   – Трагічна історія .

   – Ага і не тільки для Богдана а й для нас , ми не знаємо ні його матір ні його батька , хто–зна скільки таких дітей може бути а саме головне де вони .

   – Питань багато , відповідей ще менше .

   – А які в нас ще версії?Чи варіанти дій?

   – Ну перше це знову перевірити справи Сергієнків , далі пам’ятаєш Шпиг розказував як можна знайти Самоленка от підемо по тому шляху , як не вийде цим почнемо копати через рідних .Бабця Сяня сказала що дивлячись зі шраму Сомоленко погрожував її вбити її онучку , звісно це може бути блеф але якщо він дійсно знає її то можливо й вона знає Самоленка хоча б по шраму .Ще одною альтернативою є батько можемо поїхати по адресі яка була вказана в архіві , якщо ж таки він переїхав можна пробити по базах працівників міліції і КГБ ну якщо йому там скільки?

   – 63 роки .

   – Ну то починаючи десь із 80–тих він вже працював у міліції ну це приблизно , але спробувати варто .Але найголовнішим є зараз суд , від нього все і залежить .

   – Ну та надіємось на виправдання він не вбивав .

   – Ну а ти доведи це Маякову він намагається замітно його викинути із справи ,мов у нього наказ .

   – Медвідько .

   – Чому ?

   – Богдан розповідав , точно не пам’ятаю але щось зв’язане із зникненням 4 поліцейських вони доречі теж працювали на справою №62 .

   – Пов’язані?

   – Богдан так теж гадає , каже ніби це справа серійний код , той хто працює над нею без слідно зникають.

   – Добре , все приїхали ідемо в архів у нас ще 1 година до суду .Толя вимкнув двигуна й вийшов із машини Вітя йшов за ним .Піднявшись на сходи черговий відкрив перед ними двері і вони зайшли у середину далі хлопці пішли на сходи і повернули до архіву вони підійшли до старих дверей які здавалось ось–ось впадуть на когось . В середині нікого не було , було чутно лише чиїсь храп , Толя аж засміявся