Пролог

Пролог

Герцогиня Альвіна де Вельзевіль ліниво перекинулася на правий бік, м"яке шовкове простирадло, оторочене лебединим пухом і прострочене золотими нитками із перлами, ковзнуло по нозі, занадто тонкій у гомілці і трохи пухкій у стегні.

- Але коліна ідеальні, — сказав король, коли вона вперше прокинулася в його ліжку.

Тепер поряд із герцогинею лежав Люсьєн - прекрасний юнак із ідеальним тілом та розумом, настільки хитрим та гнучким, настільки винахідливим, що...

- Віві, ти прекрасна! - щойно герцогиня повела очима і напружила щелепи, аби позіхнути, його рука ніжно торкнулася її грудей, маленьких, "але пружних, як яблучка" (ці слова належали королю).

- Я знаю, - вона таки позіхнула і дозволила Люсьєну обціловувати себе всю - від голови до ніг, а потім, не відчувши збудження (а воно й не дивно, зважаючи, що напередодні герцогиня взяла участь у королівській оргії) примхливо відштовхнула стрункого красеня і зі стогоном сповзла на нічний горщик, яку напоготові тримала служниця, запобігливо підставивши просто під ідеально випуклі сідниці своєї господині.

 - О, яке блаженство, Люсьєне, — дзюркочучи у горщик, видихнула Альвіна де Вельзевіль, ні разу не хвилюючись про те, що через її нетерплячість, а ще - недбалість покоївки, золоті краплі потрапляли на білий пухкий килим; а потім дзюрка і взагалі потекла просто на дорогі мережива шовкових панталон, які недбало валялись під ногами.

Тому що не їй усе те прати й прибирати. Тепер на герцогиню чекала піниста пахуча ванна, м’які бавовняні простирадла, солодкий чай із марципаном та уроки танців.

Але вона знала й інші часи. Коли про м'яке ліжко у спальні можна було хіба помріяти, бо більшість свого дитинства спала майбутня герцогиня у темному закутку на мішку з соломою, укрившись брудним рядном.

А потім їй невимовно поталанило.

 Але давайте про все спочатку.

Мій любий читачу! Надіюся, тобі сподобається моя нова історія. Я уже прописала основний сюжет і спробую щоденно викладати новий уривок. Але швидкість мого писання буде залежати від тебе: лайки, підписка, коментарі, "в бібліотеку" - усе згодиться як паливо для натхнення.

Що ж, рухаємося далі?