55 Марк

Я стояв посеред номера і відчував себе так, ніби вперше в житті опинився в ситуації, де не міг нічого контолювати.

Слова, які завжди давалися мені легко, тепер застрягали десь у горлі, а думки плуталися, не складаючись у щось зрозуміле і правильне. Я дивився на Олю і розумів, що не маю права мовчати, навіть якщо боюся сказати щось не так. Тиша між нами ставала все нестерпнішою. З кожною секундою мені здавалося, що якщо я зараз не почну говорити, то можу втратити її остаточно, а я цього дуже не хотів і боявся.

Я повільно вдихнув, намагаючись зібратися.

— Я… — почав я і одразу ж замовк, бо голос прозвучав не так впевнено, як хотілося.

Я провів рукою по потилиці, відчуваючи хвилювання і напругу в кожному русі, і змусив себе продовжити.

— Олю, я розумію, що тобі зараз дуже боляче і що пробачити мене… це дуже важко, бо я і сам не можу цього зробити.

Ці слова давалися нелегко, але я не відводив погляду, бо знав, що маю бути чесним з Олею до кінця.

— Я навіть не впевнений, що ти зможеш це зробити, — додав я, відчуваючи, як всередині все стискається від цієї думки. — Але я дуже хочу, щоб ти хоча б спробувала.

Я на секунду замовк, збираючись із думками, бо те, що я хотів сказати далі, було для мене дуже важливим.

— Олю,  я не уявляю свого життя без тебе, — сказав я, уважно поглянувши на дівчину.

Я зробив крок уперед, але одразу зупинився, не наважуючись підходити ближче, ніж вона готова була мені дозволити.

— Я купив нову квартиру, — продовжив я, уважно спостерігаючи за її реакцією. — Я не хочу більше жити в тій… Я не хочу, щоб ти коли-небудь туди поверталася.

Я на секунду заплющив очі, бо навіть згадка про те місце викликала в мені огиду і злість.

— Я хочу почати все спочатку, — сказав я, знову дивлячись на неї. — З тобою. В іншому місці. Без цього всього...

Мій голос був спокійним, але я сам відчував, як сильно хвилююся. Усередині все напружилося, серце калатало, як ненормальне.

Оля мовчала і від цього я хвилювався ще більше. Вона не відводила погляду, але й не поспішала відповідати, і це мовчання було найважчим. У ньому не було ні згоди, ні відмови і я не знав, чого мені очікувати.

Я терпляче чекав, хоча всередині все буквально стискалося від напруги і страху, бо я дуже боявся втратити цю дівчину. І вперше за довгий час я справді не знав того, що буде далі.