45 Таміла

Спостерігаючи за тим, з яким болем дивилася на нас з Марком моя нікчемна сестра - близнючка, я насолоджувалася власною перемогою.

Мені хотілось сміятись від щастя, коли ця дурепа, поспіхом схопивши свої документи, драпанула звідси геть.

Олька навіть не подумала зібрати свої речі. Просто втекла. Я так і знала, що вона - жалюгідна слабачка і боягузка.

Олька навіть не спробувала боротися за чоловіка, в якого була закохана. Відразу здалася і втекла. 

Навіть не спробувала накинутися на мене з кулаками чи вчепитися у волосся. Якби я була на її місці, то саме так би і зробила, а ця дурна вівця здалась і відступила.

- Навіщо? - Тихо запитав у мене Марк. 

Він сказав лише одне слово, але я чудово зрозуміла те, що він мав на увазі. Дивлячись на те, як Поланський аж тремтів від гніву, я трохи злякалась, бо ще ніколи не бачила його таким злющим, як зараз.

- Я просто хотіла бути з тобою! А ця дурна курка заважала! Я довела і тобі і собі те, що ти хочеш бути зі мною! Ми...

-  Таміло, як ти не можеш зрозуміти того, що не існує ніякого "ми". Його ніколи не було і не буде, бо я тебе завжди ненавидів! Ти ненормальна! 

- Ого, як ти заговорив, Марку! А вночі ти був дуже милим, ніжним і гарячим. Ще якісь десять хвилин назад ти цілував мене і шепотів на вушко про те, як сильно кохаєш мене! Чи ти вже забув про це? Коротка ж у тебе пам'ять, дорогенький мій! А вчора і позавчора? Ми з тобою жили душа в душу... Можемо і далі точно так жити!

- Не можемо, Таміло! Не можемо! Бо я був повним ідіотом і думав, що ти  - це Оля! От і все! Забудь про те, що я тобі казав, бо це все призначалось не тобі, а дівчині, яка мені, справді, дуже дорога і яку я кохаю понад усе! Забудь про те, що між нами було! Бо коли я з тобою спав, то думав, що ти - це вона! 

- Ха! Марку, не будь йолопом! Та дурна вівця більше не навіть не гляне у твій бік! Хіба ти не бачив того, як швидко вона втекла звідси? Тепер вона вважає тебе зрадником і ненавидить. Ви з Олькою більше ніколи не будете разом, бо подібного вона тобі точно не пробачить!

- Яка ж ти бісова погань, Таміло! Тобі було весело гратися нашими життями, емоціями, почуттями... Я більше не можу дивитись на тебе, бо відчуваю, що мене зараз знудить... Я ненавиджу тебе і відчуваю до тебе огиду!

- Марку, але...

- Мовчи! Більше ні слова! Завтра о десятій  ранку ми поїдемо і подамо документи на розлучення...

- Ти не можеш мені наказувати, що і коли робити! 

- Оскільки ти, Таміло, перетнула останню межу, то її перейду і я. Якщо завтра ти не зробиш так, як я тобі сказав, то я просто накажу позбутись тебе... У мене достатньо грошей, щоб усунути таку проблему, як ти... Повір, я знаю людей, які цим займаються. Вони із задоволенням візьмуть замовлення і будуть переслідувати тебе всюди, поки не знищать. Якщо ти хочеш перетворитися на ціль для мисливців, то можеш завтра не з'являтись...

- Марку, ти занадто чесний і правильний, щоб так вчинити... Я не вірю тобі... Інакше б ти вже давно позбувся мене...

- Раніше за тобою стояв твій батько і шантажем тримав мене на короткому повідку. Він мав компромат на мою сім'ю і міг ним скористатись в будь - який момент. Зараз його немає, а той компромат вже у мене в руках, Таміло. Я знайшов схованку старого лиса. А і ще... Я забув тобі сказати про те, що можу віддати всю ту інформацію, яку зберігав твій батько людям, яких він нею шантажував. Уяви, що тоді вони з тобою зроблять. Як думаєш, хто впорається швидше? Вони чи люди, яких найму я? А тепер забирайся звідси. Не хочу тебе більше бачити...

- Ти блефуєш, Марку... 

- Ти хочеш перевірити, Таміло? Вперед... І щоб потім не казала, що я тебе не попереджав.

Від почутого у мене підкосилися ноги і почали трястися руки. Цього не могло бути... Цього просто не могло бути.