40 Таміла

Я лежала поруч з Марком і дивилась у темряву, відчуваючи, як по тілу розливається тепле, п’янке задоволення. Серце билося швидко, але це було не хвилювання і не страх. Це була перемога.

Ще кілька годин тому я навіть не могла уявити, що цей момент настане. Я роками мріяла про нього, уявляла сотні разів, але тоді Марк дивився на мене холодно, майже байдуже, ніби я була для нього чужою людиною.

Ми жили під одним дахом три роки, називалися чоловіком і дружиною, але між нами завжди стояла невидима стіна, яку я так і не змогла зруйнувати.

Я намагалася. Робила все, щоб привернути його увагу, щоб він нарешті подивився на мене не як на випадкову супутницю, а як на жінку. Але Марк завжди залишався стриманим, холодним і далеким. Його погляд змінювався лише тоді, коли поруч з'явилася клята Олька.

Моя правильна, спокійна сестра - близнюка примудрилася вкрасти серце чоловіка моєї мрії.

Я повільно повернула голову і подивилася на Марка. Він спав, лежачи на спині, і його обличчя було розслабленим, спокійним.

У темряві я ледве розрізняла його риси, але знала їх напам’ять. Я так довго дивилася на нього з боку, що могла б впізнати кожен рух, кожен вираз.

Сьогодні він сам притягнув мене до себе. Сам дивився на мене так, як ніколи раніше не дивився.
І найсмішніше було те, що я не зробила майже нічого.

Я лише дозволила йому думати, що перед ним Оля. На моїх губах з’явилася тихенька усмішка. Я відчула, як усередині піднімається хвиля злорадної радості, від якої хотілося сміятися вголос.

Стільки років я намагалася спокусити цього чоловіка, а він навіть не помічав мене. А тепер все сталося само собою. Варто було лише зайняти місце моєї дорогої сестри, і Марк одразу захотів бути поруч зі мною.

Я обережно перевернулася на бік і підперла голову рукою, уважно дивлячись на нього. У грудях розливалося дивне відчуття тріумфу, від якого ставало легко і майже весело.

Оля  думала, що вона особлива, що Марк любить саме її, що між ними існує якийсь особливий зв’язок, який неможливо підробити. Наївна, жалюгідна дурепа.

Я тихо хмикнула. Як же вона помилялася. Марк нічого не зрозумів. Він навіть не запідозрив, що перед ним інша жінка.

Я говорила її голосом, повторювала її звички, рухалася так, як рухалася вона, і цього виявилося достатньо, щоб обдурити його. Це було навіть простіше, ніж я очікувала.

Я провела пальцями по ковдрі, відчуваючи, як усередині розгорається солодке задоволення від цієї думки. Усе йшло саме так, як я планувала.

Марк нарешті належав мені. І цього разу він сам простягнув до мене руки. Я згадала його погляд кілька годин тому, коли ми стояли в спальні, і він дивився на мене з тим теплом, якого я ніколи не бачила, коли була поруч із ним під своїм справжнім ім’ям. 

У цьому погляді було стільки довіри і ніжності, що на мить мені навіть стало смішно. Уся ця ніжність призначалася не мені.

Але тепер це вже не мало значення. Я тихо видихнула і знову подивилася на Марка. Він трохи ворухнувся уві сні і несвідомо потягнувся ближче, поклавши руку мені на талію. Від цього дотику по спині пробігла приємна хвиля тепла.

Три роки я жила поруч із цим чоловіком і могла лише уявляти, як це — коли він торкається мене так природно і легко. А тепер він робив це сам, навіть не замислюючись. І все тому, що вважав мене Олею.

Я заплющила очі на кілька секунд, насолоджуючись цією думкою. Десь далеко, у холодному темному підвалі, моя правильна сестра, мабуть, уже зрозуміла, що сталося.

Можливо, вона плакала, можливо, намагалася кликати на допомогу або благала відпустити її.
Але тут, у теплій спальні Марка, її місце вже було зайняте.