36 Оля

Я отямилася від того, що вічула різкий біль. Я була в такому стані, що навіть не відразу змогла зрозуміти, де саме у мене боліло.

Виявилося, що я вдарилася боком, коли хтось кинув мене на підлогу. Почувся шум, наче хтось зачинив і замкнув двері.

Навколо мене було дуже темно. Повітря пахло сирістю та затхлістю, і мені не потрібно було багато часу, щоб зрозуміти, що це якийсь клятий підвал.

Я відчувала холод підлоги, але так і продовжувала лежати на ній, бо у мене зовсім не було сил на те, щоб поворохнутись, а не те, щоб сісти чи встати на ноги.

Страх накрив мене повністю. Жах стиснув мені груди, тому я могла дихати лише уривчасто, поверхнево, хоча я старанно намагалась хоч трохи заспокоїтись і не піддаватись паніці.

Темрява довкола мене здавалася живою і лякала. Вона тиснула з усіх боків, позбавляючи мене відчуття простору і часу.

Я лежала, намагаючись заспокоїтись і згадати все, що було до того моменту, як я опинилась в цьому жахливому місці.

Мої думки плутались і обривались. Але, не дивлячись ні на що, я таки змогла згадати те, що отримала повідомлення від своєї молодшої сестри про те, що у нашої матері знову виникли серйозні проблеми зі здоров'ям.

Я пригадала, як  сильно злякалась, запанікувала, кинулась збиратись, щоб поїхати додому до своїх рідних.

Поступово мені пригадалось і те, як я поспішала до машини, але мене спіймали.

Усвідомлення того, що сталося, прийшо так чітко, що мене пройняв холодний жах. Це була пастка, в яку я потрапила.

Хтось добре знав, як можна було подіяти на мене і змусити наробити жахливих помилок.

Хтось знав, що новина про мамину хворобу відразу виб'є мене із колії і змусить панікувати і перестати думати логічно.

Ця пастка була продуманою, точною і спрямованою не лише проти мене, а й проти Марка Поланського.

Мої викрадачі чудово знали про те, куди бити. Вони знали, що я точно не зможу проігнорувати інформацію про проблеми зі здоров'ям своєї мами.

І якщо вони використали мою сім'ю, значить вони знали про мене досить багато і це дуже лякало.

Також я надзвичайно хвилювалась через Марка. Я боялась за нього, за те, що моє зникнення може втягнути його в небезпеку, змусити робити помилки і ризикувати собою.

Темрява почала знову накривати мою свідомість. Я відчувала, що сили стрімко залишали мене, ніби хтось повільно перекривав кисень.

Я намагалась втриматись, зосередитись хоча б на одному образі, але він розчинявся разом зі страхом і моїми думками.

Останнє, що я відчула перед тим, як остаточно відключитись, був холод підлоги і бажання, щоб Марк знайшов мене раніше, ніж вони вирішать зробити свій наступний крок.