31 Таміла

Після розмови з Марком, я вийшла з ресторану і сіла в машину. Мене душили сльози, злість і образа.

Не стримавшись, я розплакалась. Чому?! Чому, щоб я не робила, чоловік моєї мрії не звертав на мене жодної уваги, а варто було тій нікчемній приблуді з'явитися, як він відразу відтанув і зацікавився нею?

Чим ця жалюгідна жебрачка змогла зацікавити такого чоловіка, як Марк Поланський?

Як якась - там вчителька математики змогла виявитись кращою від мене? Я цього зовсім не розуміла.

Я бачила, як Марк вийшов з ресторану і попрямував до своєї машини. Він сів за кермо, але їхати не поспішав.

Через деякий час я помітила, як його машина виїхала з парковки і рушила за ним. Марк зупинився біля нової, елітної багатоповерхівки і зайшов в один із під'їздів.

Завдяки своїй надійній людині із охорони  Поланського, я знала, що він разом з Олькою переїхали жити в нову квартиру. 

Схоже, що це сталося через мене, бо я власноруч знищила весь одяг тієї бісової гадини.

Я зробила це, щоб налякати ту дурепу, Ольку. Думала, що це стане для неї останньою краплею і вона втече.

Але замість цього Марк злякався за її безпеку і забрав її в інше місце, до якого я поки що не мала доступу. Але це ненадовго... Я ніде не дам їм насолоджуватись життям.

Марк ще дуже пошкодує про те, що проміняв мене на цю жалюгідну подобу жінки. Я сиділа в машині і плакала.

Розмова з Марком і те, з якою ненавистю і зневагою, він дивився на мене, вибили мене із колії.

Не знаю, скільки часу я там просиділа перш, ніж змогла трохи заспокоїтись. Я вже збиралась поїхати додому, коли побачила, як з під'їзу вийшли Марк і моя клята сестра - близнючка.

Мій Марк ще й тримав цю гадину за руку і з такою теплотою дивився на неї, що у мене руки самі собою стиснулись в кулаки.

У мене виникло непереборне бажання вискочити з машини і вхопити Ольку за патли, але я якось змогла стриматись.

Я бачила, як вони сіли в машину і поїхала слідом за ними на деякій відстані. Виявилось, що вони відправились на шопінг.

Я непомітно прослизнула в той магазин, в який увійшли Марк з Олькою. Скориставшись можливістю, я примудрилась зайти в примірочну до Ольки.

Я сподівалась на те, що ця нещасна дурепа розгубиться, побачивши мене і я зможу залякати її і змусити втекти від Марка. 

Спершу все так і було, але потім щось ніби змінилося в тій потворі. Вона почала поводитись надто зухвало та сміливо і навіть заліпила мені ляпаса.  

Як вона могла?! Як посміла ця невдала, жалюгідна копія вдарити мене?! Вона ж ніхто! Нуль без палички! Порожнє місце!

Я ще їй покажу, хто є хто! Вона у мене ще поплаче! Я спершу змушу її страждати, а потім зищу до біса!