29 Марк

Коли я почув від Ольги про те, що Таміла щойно була тут і розмовляла з нею, у мене все всередині похололо і руки самі собою стислись в кулаки.

Дідько! Що задумала ця підла зміюка?! Чому вона ніяк не дасть нам спокою?!

Коли ми з Олею закінчили з покупками, то заїхали в ресторан, щоб повечеряти. Оля розповіла мені про те, як пройшла їхня з Тамілою розмова і що вона теж дала їй ляпаса.

Я був в шоці від почутого і ніяк не міг заспокоїтись.

- Олю, мені дуже шкода, що все так сталося... Чому ти не здійняла шум, коли та бісова падлюка зайшла до тебе в примірочну?Треба було покликати мене, - промовив я, взявши дівчину за руку.

- Чесно кажучи, Марку, я просто розгубилась, побачивши перед собою когось, хто наче дві краплі води схожий на мене. А коли почула все те, що вона мені наговорила, то дуже розсердилась.

- Я впевнений у тому, що Таміла з'явилась не просто так, Олю. Ця паскуда точно щось задумала. Сьогодні я її сказав, що хочу розлучитись з нею і навіть готовий щедро заплатити за те, щоб вона дала нам спокій.

- Підозрюю, що Таміла не погодилась... - Важко зітхнувши, сказала Оля.

- Вона сказала, що подумає над моєю пропозицією, але нічого не обіцяє. Зараз вона не може мене шантажувати, бо досі не знає, де знаходиться схованка вашого батька.

- Марку, я не вважаю того жахливого і підлого чоловіка своїм батьком, тому не кажи так, будь ласка, - попросила Оля.

- Добре... Я розумію тебе. Він, і справді, був жахливим типом. Відверто кажучи, я дуже сильно ненавидів його.

- Було б дуже добре, якби ти першим знайшов ту бісову схованку, Марку. Тоді б у Таміли не було б на тебе жодного впливу.

- Це точно... Було б чудово, але ті зачіпки, що у мене були, нікуди не привели. Крім того, Олю, я підозрюю, що серед моїх людей є зрадник. Той, хто працює проти мене. я не знаю того, кому можу довіряти і це мене дуже непокоїть.

- Трясця!  Тільки цього ще не вистачало... Марку, ти думаєш, що той виббух... - Оля замовкла, злякано прикривши рота рукою.

- Так, я вважаю, що той вибух підлаштував хтось із моєї охорони, - важко зітхнувши, сказав я.

- Що ти плануєш з цим робити? - Схвильовано запитала Оля.

- Я не сказав нікому із своїх про те, що винайняв людей слідкувати за всіма охоронцями і іхніми рідними. Перевірятимуть все і всіх.

- Твій начальник охорони знає про це?

- Ні, бо його теж перевіряють. Я вирішив, що краще перестрахуватись і перевірити всіх без виключень.

- Так. Краще зробити так, ніж постійно сумніватись у своїх підлеглих і підозрювати їх. А ще, Марку, ти можеш показати мені ті зачіпки, що у тебе є. Може, я зможу хоч якось допомогти з цим...

- Добре...  Я буду тобі вдячний, якщо ти поглянеш на ту інформацію. Хтозна... Може, тобі, і справді, щось спаде на думку.