19 Марк

Дорогою до нашого нового житла, ми з Олею заїхали у супермаркет, щоб придбати все необхідне.

Я ніколи не думав про те, що мені сподобається скуповуватись у магазині.

Помітивши те, як Ольга шукала товари по акціях, я важко зітхнув.

- Олю, тобі не потрібно більше економити. Просто бери все, що захочеш і ні про що не турбуйся, - промовив я, нахилившись до її гарненького вушка.

- Марку, це вже звичка, напрацьована роками економії, - посміхнувшись, відповіла дівчина.

- Відвикай і напрацьовуй нові звички, - сказав я, усміхнувшись.

- Ну, добре... Спробую побути мажоркою, - відповіла дівчина, підморгнувши мені.

Оскільки я обіцяв Олі, що приготую вечерю, коли ми вийдемо із лікарні, я зайнявся пошуками потрібних мені інгредієнтів.

- Марку, візьмемо собі якихось смаколиків для вечірнього кінозалу? - Запитала Оля.

- Для вечірнього кінозалу? - Перепитав я, не відразу зрозумівши, що саме вона мала на увазі.

- Ми з моєю молодшою сестрою так називали перегляд фільмів вечорами.

- Зрозуміло... Мені подобаєтьця твоя ідея. Пішли шукати смаколики, - сказав я, беручи Олю за руку.

Навіть просто скуповуючись у супермаркеті разом з Олею, я почувався дуже дбре.

Я ніколи не думав про те, що таке можливо. Закінчивши з покупками, ми з Олею поїхали в наш новий дім.

- Заходь, Олю. Поки що ми поживемо тут, - промовив я, відчинивши перед нею двері квартири.

- Ого! Та тут цілі хороми, Марку, - сказала Ольга, зайшовши в квартиру і огледівшись.

- Обери собі кімнту. Завтра поїдемо і купимо тобі новий одяг і все необхідне, - промовив я, заносячи пакети з нашими покупками на кухню.

- Марку, я зараз приготую нам щось поїсти, - сказала дівчина роззираючись довкола.

- Відпочинь, Олю. У тебе сьогодні і так був важкий день... Я сам цим займусь. Крім того, я ж обіцяв тобі вечерю.

- Точно! Я геть  забулась про це. Тоді я піду прийму душ і трохи відпочину.

- Чудова ідея.

Оля пішла обирати собі кімнату, а я взявся розбирати наші покупки. Я вже й забув, коли займався чимось подібним.

Розклавши все по своїх місцях, я пішов перевдягнутись в домашній одяг.

 Я любив готувати їсти. Це мене заспокоювало і відволікало від проблем. Але з появою в моєму житті Таміли, я перестав цим займатись.

Я хотів пригостити свою дружину смачною вечерею, тому дуже старався. Через деякий час на кухню  зайшла Ольга.

- Так смачно пахне. Мені вже не терпиться спробувати, - промовила вона, підійшовши ближче до мене.

- Зараз все буде, мала, - посміхнувшись, відповів я.

- Марку, я можу тобі допомоти з чимось, - запропонувала дівчина.

- Я вже майже закінчив. Зараз будемо їсти.

- Так незвично бачити те, як ти готуєш. Це так класно, - захоплено промовила дівчина, спостерігаючи за моїми діями.

- Колись я часто це робив. Готував для рідних та друзів. А потім в моє життя втрутилась Таміла і у мене відпало всяке бажання цим займатись, зітхнувши, сказав я.

Накривши на стіл, ми з Олею сіли вечеряти.

- Це неймовірно смачно, Марку. Таких стейків я ще в житті не їла.

- Радий, що тобі сподобалось, Олю. Відверто кажучи, я дуже хвилювався, щоб все вдалося, бо вже давно не практикувався, - усміхнувшись, промовив я.

- Тобі все чудово вдалося, Марку.

- Радий це чути. Олю, як тобі ця квартира? Якщо щось не подобається, то ми можемо це змінити.

- Марку, не хвилюйся про це. Тут дуже затишно і комфортно. Чесно кажучи, мені тут подобається значно більше, ніж в тому домі, де ми жили раніше. Там мені було самотньо і неспокійно.

- Вибач... Думаю, що в тому була моя вина. Я майже не бував вдома...

- Марку, все добре. Не картай себе, - сказавши це, дівчина взяла мене за руку.

Цей простий жест дуже мене розчулив. Вставши зі свого місця, я підійшов до Олі і обійняв її.