13 Оля

Обираючи фільм в кінотеатрі, я вирішила проявити оригінальність і здивувати свого фіктивного чоловіка.

Взяла і обрала якийсь фільм жахів. Я бачила те, як здивувався Марк Поланський і дуже собою гордилась.

Колись я бачила кілька страшних фільмів і не особливо злякалась. Але, схоже, що я дуже переоцінила власні можливості.

Коли почався цей фільм, я кілька разів ледь стримувала себе, щоб не зойкнути і не закрити очі руками.

Як я не намагалась приховати свій страх від Поланського, він все ж  його помітив.

- Олю, чому ти вирішила дивитися жахи, якщо така боягузка? - Запитав у мене Марк, посміхнувшись і неочікувано обійнявши мене.

Від такої його поведінки, у мене навіть подих перехопило на мить.

- Колись я дивилась жахи і не боялась, але цей фільм виявився аж надто страшним. Такого я не очікувала, - відповіла я тихенько.

Я насолоджувалася обіймами красунчика мільйонера. Мені дуже подобався аромат його дорогущих чоловічих парфумів. Було спокійно, тепло і затишно.

Перебуваючи в обіймах цього чоловіка, я вже нічого не боялась. На фільм я більше не звертала уваги, бо думала про те, як Поланський цілується.

В своїх рожевих мріях я вже уявляла, як ми з Марком цілуємось десь на березі океану чи на його яхті.

- Ми можемо піти звідси, - запропонував Марк Поланський.

Що?! Як?! Куди йти, коли мені тут і зараз так класно? Ну це вже ні...

- Ні. Я хочу додивитись і дізнатись, чим там все закінчиться, - збрехала я, бажаючи, щоб цей фільм йшов якнайдовше.

- Добре, але коли будуть страшні моменти, я закриватиму тобі очі, - промовив Поланський, нахилившись до мого вуха.

Я й подумати не могла, що цей суворий, холоднй і серйозний красунчик міг бути таким милим.

- Дякую, - відповіла я, мило посміхнувшись і поклавши голову на плече Поланського.

Мені було так добре, але я боялась, що коли фільм закінчиться і ми вийдемо з кінотеатру, вся ця магія зникне, а Марк знову перетвориться на пихатого багатія з крижаним серцем.

- Олю, підемо кудись поїсти? - Запитав Марк, коли закінчився фільм.

- Так, - радісно відповіла я.

- Куди б ти хотіла піти? - Поцікавився у мене Поланський.

- В ітаійську піцерію. Колись ми інколи ходили туди з колегами по роботі і мені там дуже подобалось.

- Добре. Поїхали в піцерію, - посміхнувшись, відповів мій фіктивний чоловік.

Ми з Марком вже майже дійшли до його дорогущої машини, коли вона вибухнула.

Я не відразу зрозуміла, що сталося. Марк різко штовхнув мене на землю і накрив своїм тілом.