8 Марк

Коли Оля спустилась на перший поверх, то виглядала якоюсь засмученою і розгубленою.

 - З тобою все гаразд? - Запитав я, підійшовши ближче до неї.

- Так, все добре. Чому ти запитав, Марку?

- Мені здалося, що ти трохи зблідла і виглядаєш якоюсь знервованою, тому і подумав, що, можливо, ти погано почуваєшся.

- Не хвилюйся, Марку... Зі мною все гаразд, - віповіла Ольга, натягнувши на обличчя вимушену посмішку.

- Якщо так, то поїхали обідати, - сказав я, беручи свою фіктивну дружину за руку.

Щойно я доторкнувся до дівини, то відчув, як вони здригнулася всім тілом.

Дорогою до ресторану Оля весь час мовчала, дивлячись у вікно. З нею точно було щось не так. 

Ольгу щось бентежило і лякало, але вона не хотіла мені про це розповідати.

За обідом в ресторані вона теж поводилась дуже тихо і щось говорила тільки тоді, коли я задавав їй якесь питання.

Така її поведінка не давала мені спокою і дуже дратувала.

В якийсь момент, коли я хотів доторкнутись до її руки, Ольга її швидко забрала.

Вона рніше так ніколи не поводилась. Схоже, що останнім часом сталося щось таке, що змінило її ставлення до мене.

Я відчував, що Оля почала мене боятись.

Складалося таке враження, що дівчині було нестерпно знаходитись поруч зі мною.

- Олю, я бачу, як ти здригаєшся щоразу, коли я намагаюсь до тебе доторкнутись. Я не розумію того, чим міг тебе образити чи налякати. Скажи мені, що сталося, - промовив я, коли ми з дружиною повернулись додому.

- Марку, ти - жахлива людина! Я навіть не уявляла, що ти здатен на щось подібне. Тепер я знаю все про тебе і Тамілу! Знаю, як ти знущався над нею! Ти... Ти... Чудовисько! - Сказавши все це, Оля розплакалась і побігла до себе в кімнату.

Від почутого я був в страшному шоці і нічогісінько не розумів.

Що Ольга мала на увазі, коли казала, що знає правду про мене і Тамілу? Якби вона знала правду, то не називала б мене чудовиськом.

Я безсило опустився на диван у вітальні. Від всього цього у мене жахливо розболілась голова. 

Я уявлення не мав, що тепер мені робити з Ольгою. Як мені з нею поговорити і спробувати у всьому розібратись, якщо дівчина навіть бачити мене не хоче?

Дідько! Та що такого могло статись?! Все ж було так добре...

А якщо той, хто підкинув Олі те фото, якось примудрився підкинути їй ще щось?

Це б все пояснило... Але хто це міг зробити? І що саме так налякало Олю та налаштувало її проти мене?

Вилаявшись, я встав з дивана і повагавшись кілька секунд, пішов до своєї фіктивної дружини, щоб спробувати поговорити з нею і все проснити.

Піднявшись сходами на другий поверх, я підійшов до її кімнати і зупинився. Я чув плач, що долинав з-за дверей.

Трясця! Та що ж такого сталося? Чому Оля досі так гірко плаче?

Я постукав у двері, але вона не відповіла і не відчинила. Я спробував увійти сам, та двері виявилися замкненими.

- Олю, відчини двері. Нам з тобою потрібно поговорити... Що сталося? Чому ти плачеш? Щось з твоєю мамою чи сестрою? У тебе щось болить? Не мовчи.. - Схвильовано промовив я.

- Справа в тобі, Марку! Можеш більше не вдавати із себе хорошого і порядного чоловіка, бо я знаю про те, який ти негідник! - Розлючено відповіла Ольга.

- Олю, я не розумію про що ти говориш... Якщо хтось наговорив тобі щось на мене, то я маю право про це знати. Подумай... Ми живемо з тобою під одним дахом вже кілька місяців. Хоч раз за цей час я образив тебе чи зробив тобі боляче? Чому ти вирішила, що я якесь чудовисько? Що я тобі зробив?

- Мені ти ще нічого не встиг зробити. Але ти знущався над Тамілою! Як ти міг так поводитись із бідолашною жінкою? Навіщо ти це робив?!

Від почутого у мене навіть мову на деякий час відібрало.