5 Оля

- Вибач, Олю. Цього не мало статись. Пробач, що я вчасно не помітив того, що на тебе напала та навіжена, - схвильовано промовив Марк, коли ми сіли в машину.

- Все нормально, Марку... Ця жінка не встигла завдати мені шкоди. Я просто злякалась, бо не очікувала чогось подібного, - відповіла я, зітхнувши.

Марк Поланський вперше за довгий час назвав мене моїм справжнім іменем і це дуже мене здивувало. 

Схоже, що він, і справді, злякався за мене і тепер почувався винним.

- Олю, я обіцяю, що такого більше не повториться, - сказав Поланський, поглянувши на мене.

- Хто ця жінка? Чому вона проклинала тебе і твою дружину? - Запитала я, вирішивши скористатись почуттям провини Марка, яке він зараз відчував по відношенню до мене.

- Бізнес - це велика відповідальність... Крім того, треба вміти швидко підлаштовуватись до нових обставин і швидко реагувати на будь - які зміни, а також - користуватись моментом. Романовський цього не вмів... Не впоравшись зі своїми проблемами, він збанкрутував. Коли це сталося, я за копійки скупив весь бізнес Романовського. Той не зміг всього цього пережити і захворів, а згодом помер від серцевого нападу... Дружина Романовського багатьох звинувачувала у тому, що сталося з її чоловіком, але найбільше мене, - важко зітхнувши, відповів Марк Поланський.

- А Таміла тут до чого? - Поцікавилась я.

- Якщо я не помиляюсь, то дружина Романовського якось вирішила поговорити з Тамілою. Вона просила оплатити навчання її сина в університеті чи щось таке. Таміла не тільки їй відмовила, а ще й насміялась з неї... Думаю, що ця жінка затаїла образу на неї і тому тобі сьогодні дісталось...

- Бідна жінка... Мені дуже її шкода... Залишилась вдовою і втратила все... Марку, я знаю, що не в праві просити про щось подібне... Я б дуже хотіла, щоб ти допоміг сім'ї Романовського. Можеш взяти ті кошти, що витрачаєш на мене... У мене вже всього дуже багато, а ці нещасні люди страждають і потребують допомоги, - сказавши це, я закусила нижню губу, бо злякалась, що занадто багато взяла на себе.

Для Марка Поланського я була лише працівницею, яку він найняв виконувати роль своєї дружини і не більше.

Кілька секунд мій фіктивний чоловік мовчки вів машину і я вже злякалась того, що він розсердився на мене за нахабнісь.

- Добре... Я допоможу сім'ї Романовського... Це невеликі гроші для мене і ніяк не вплине на твоє утримання. Ти - моя дружина і маєш виглядати відповідно, тому навіть не думай економити на собі, - відповів Марк, уважно поглянувши на мене.

- Дякую, що дослухався до мого прохання, Марку, - відповіла я, стримуючи хвилювання.

- Олю, ти можеш звертатись до мене з будь - яких питань. Якщо ти захочеш займатись благодіністю, то я підтримаю тебе. Просто Тамілу ніколи не цікавило щось подібне...

- Я б дуже хотіла мати можливість допомагати іншим, - сказала я нерішуче.

- Чудово. Тоді я все влаштую і ти зможеш цим займатись. Створимо для тебе якийсь благодійний фонд.

- Дякую. Я рада це чути. Просто я сама виросла не в розкоші і знаю, як це важко, коли потрібні гроші і допомога.

Коли ми під'їхали до нашого будинку, Марк вийшов з машини і допоміг вийти мені. Щойно ми зайшли в дім, Поланський зник у своєму кабінеті.

Сьогодні ми вперше стільки часу розмовляли. Вперше він  зняв маску суворого бізнесмена. Шкода тільки, що це було ненадовго.

Наступного дня був вихідний і я дуже здивувалась тому, що мій фіктивний чоловік був вдома.

У мене виникла ідея стосовно одного благодійного проекту і я вирішила порадитись про це з Марком.

Я бачила, як він заходив до себе в кабінет і поспішила туди. Почувши з-за дверей голос Марка, я застигла на місці.

- Звільни всю мою прислугу і найми іншу. Я не можу більше довіряти цим людям. Хтось з них підкинув Олі фото, де було зображено мене з Тамілою. Перевір їх усіх і прослідкуй, щоб ніхто з них не наближався до моєї дружини, - суворо промовив Поланський.

Я була в шоці від почутого. Намагаючись не шуміти, я повернулсь до себе в кімнату.