4 Марк

Те фото, що я побачив в кімнаті у своєї дружини, вибило мене із колії. Поговоривши з Олею, я позбувся фото і видихнув з полегшенням.

Мені буо дуже цікаво, де вона його взяла, але я не став запитувати, щоб не привертати до цього зайвої уваги.

Згадавши про те, що сьогодні нас запросили на вечерю до Ставінських, я повернувся до Олі, щоб сказати їй про це.

Дівчина виглядала сумною і розгубленою, але нічого більше у мене не запитувала. Хоч це було добре.

Перекусивши і випивши кави, я пішов до себе в кабінет. Робота не чекала і я взявся до справ.

Поглянувши на годинник, я зітхнув і пішов перевдягатись. Настрою кудись їхати зовсім не було, але я вже пообіцяв Ставінському, що ми будемо.

Зібравшись, я спустився на перший поверх. Хвилин через десять я побачив Олю. Вона виглядала розкішно.

Їхня схожість з Тамілою вражала. Хоча, якщо врахувати те, що вони сестри - близнючки, то це бууло не так вже й дивно.

Оля досі виглядала сумною, тому я зробив кілька компліментів, щоб трохи підійняти їй настрій.

Коли ми приїхали до Ставінських, я допоміг дружині вийти з машини і повів її до будинку. 

Не встигли ми привітатись з усіма, як з'явилась дружина Ставінського, Жанна і забрала Ольгу, щоб познайомити зі своїми новими подругами.

Я ж був зайнятий розмовами з друзями і партнерами по роботі. Все було, як завжди, поки не почувся жіночий крик.

- Тварюка! Ти заплатиш мені за все! - Верещала  розлючена блондинка, накинувшись на Олю.

Я поспішив рятувати свою дружину від тієї навіженої.

- Ти що собі дозволяєш?! - Сердито промовив я, відігнавши блондинку від Олі.

Бідолаха виглядала такою наляканою і ошелешеною, що я обійняв її і погладив по волоссі.

- Все добре. Тебе більше ніхто не образить. Не бійся, - прошепотів я їй на вухо.

- Ти такий самий, як і вона! Це ви винні у тому, що сталося з моїм чоловіком! Будьте ви двох прокляті! - продовжувала лютувати блондинка.

З'явились охоронці Ставінських і забрали ту ненормальну. Я досі відчував, як Оля тряслась всім тілом.

- Хто це, в біса така? І чому вона накинулась на Тамілу? - запитав я у господаря будинку, коли він підійшов до нас з вибаченнями.

- Це дружина Романовського... Не знаю, як вона тут опинилась... Вибачте за все, що сталося, - схвильовано промовив Віктор Ставінський.

- Романовського? Того, що збанкротував минулого року? - запитав я.

- Так, його. Катерина звинувачує всіх у тому, що сталося з її чоловіком. Я навіть не уявляв, що вона заявиться сюди. Вибачте ще  раз.

- Думаю, що нам краще поїхати додому, Вікторе. Моїй дружині треба заспокоїтись.

- Так, звичайно...

Попрощавшись, я повів Ольгу до машини.