3 Оля

Того бісового фото, як на зло, ніде не було і я почувала себе перед Марком повною дурепою.

- Там був ти зі своєю першою дружиною... - розгублено промовила я.

- І що? - поцікавився Поланський, підійнявши свою ідеальну брову.

- Просто... Просто... Та жінка виглядала так , як  я... - невпевнено відповіла я.

- Вона була такою ж вродливою, яскравою і мала розкішний вигляд? - посміхнувшись, поцікавився мій фіктивний чоловік.

- Ні... Тобто так... Але я не це мала на увазі. Ми з нею дуже схожі зовні і в обох руде волосся

- Думаю, що ваша зовнішня схожість пояснюється тим, що саме такі жінки мені подобаються. Вродливі, тендітні і рудоволосі, - промовив Марк Поланський.

- Але ж... Марку, твоя перша дружина виглядала точно так, як я зараз. Навіть ім'я у неї було Таміла...

- Не розумію в чому проблема... Мені подобається це ім'я. Свого часу вона так само, як  і ти, взяла його на моє прохання. Не забивай собі голову дурницями. Краще поїдь на шопінг чи відвідай салон краси, - сказавши це, мій фіктивний чоловік вийшов з кімнати.

Розмовляючи з Марком Поланським, я відчула себе якоюсь дурною істеричкою, що роздула із мухи слона.

Але ж я бачила  те, що бачила... Дуже шкода, що те фото кудись зникло. Якби я тицьнула його під ніс Марку, він би не зміг так легко від мене відмахнутись, як  зробив це щойно.

Опустившись на коліна, я знову почала його шукати, але все було марно.

В мої двері знову постукали.  Виявилося, що це повернувся мій фіктивний чоловік.

- Таміло, я зовсім забув тобі сказати про те, що сьогодні нас запросили на вечерю до одного з моїх партнерів. У тебе є дві години, щоб підготуватись.

- Добре, - важко зітхнувши, відповіла я.

Марк вийшов з моєї кімнати, а я попрямувала до своєї гардеробної, щоб обрати собі підходяще вбрання.

За ті кілька місяців, що я була фіктивною дружиною Марка Поланського, ми з ним кілька разів ходили на подібні вечері.

Зазвичай, там чоловіки розмовляли про роботу і яхти, а жінки - вихвалялялись своїми коштовностями і тим, куди вони літали відпочивати, а ще вони дуже полюбляли пліткувати .

Зібравшись, я поглянула на себе у дзеркало. Звідти на мене дивилась розкішна, рудоволоса красуня, а не та шкільна вчителька математики, яка завжди і на всьому економила кожну копійку.

Уявивши здивування моїх колишніх колег, якби вони побачили мене зараз, я розсміялась.

Востаннє поглянувши на себе, я вийшла з кімнати і спустилась на перший поверх, де на мене вже чекав Марк Поланський.

Він, як завжди, мав ідеальний вигляд. На мить я навіть зависла, милуючись цим привабливим чоловіком, але вчасно отямилась.

Так! Треба заспокоїтись і викинути дурниці з голови. Цей високий, широкоплечий красень - лише мій роботодавець, тому не варто навіть мріяти про щось більше.

- Ти чудово виглядаєш, Таміло, - промовив Марк, із захопленням дивлячись на мене.

- Дякую. Ти теж... - розгублено відповіла я, бо Поланський вперше так на мене поглянув.

Від такої його уваги, я аж зашарілась. Я дуже сподівалась, що Поланський цього не помітить.

Коли ми їхали в авто, я намагалась заспокоїтись і не думати про те, що мій фіктивний чоловік дуже привабливий.

- Таміло, ти ж не забулась про те, як маєш себе поводити? 

- Я все пам'ятаю, Марку. Буду вдавати із себе дурненьку красуню, - відповіла я, посміхнувшись.

- Тобі доведеться вдавати лише дурненьку, бо ти - справжня красуня, - промовив Марк, поглянувши на мене.

Стоп! І чого це сьогодні мій холодний і пихатий чоловік так розщедрився на компліменти?

Якось це дуже підозріло... Може, Поланський хоче таким чином відвернути мою увагу від того дивного фото, щоб я швидше про нього забулась? 

Краще треба бути обережнішою і обачнішою та не розвішувати вуха, бо цей красень здається мені дуже хитрим.