1 Оля

Ще два дні назад я почувалась цілком щасливою і була дуже задоволеною своїм новим життям, виконуючи роль дружини багатого та впливового бізнесмена.

Але після однієї досить дивної знахідки я так розхвилювалась і злякалась, що більше не могла радіти і тішитись дорогим, брендовим речам у своєму гардеробі та коштовностям, яких у мене тепер було дуже багато.

Тепер мені стало зрозуміло, чому такий вродливий багатій, як Марк Поланський, саме мені запропонував укласти з ним фіктивний шлюб.

Я погодилась на нього в обмін на гроші, що були терміново потрібні на лікування моєї бідолашної, хворої матері і на навчання для молодшої сестри в університеті.

Марк Поланський щедро виділяв гроші для мене і моїх рідних, тому я особливо не переймалась через його дивні вимоги.

Мій фіктивний чоловік перед нашим одруженням захотів, щоб я змінила своє ім'я з Ольги на Тамілу та перефарбувала волосся в рудий колір. Він навіть заморочився і сам підібрав мені новий гардероб.

Коли я запитала Марка про ці вимоги, то він сказав, що я маю виглядати відповідно до його статусу і що ім'я Олья надто просте для дружини мільйонера.

Тоді я повірила своєму фіктивному чоловіку, бо нічогісінько не знала про те, як там заведено у багатіїв. Та й гроші мені були дуже потрібні.

Але два дні назад я випадково знайшла фото, яке багато чого мені пояснило.

На ньому було зображено мого чоловіка і рудоволосу жінку, яка була, як дві краплі води, схожа на мене зараз.

На зворотній стороні фото було написано, що це Марк і Таміла Поланські та стояла дата.

Вони вглядали щасливими та закоханими. Виявилось, що це фото було зроблене три роки назад.

В той час я навчалась на п'ятому курсі педагогічного університету і навіть не підозрювала про існування Поланського.

Зазвичай Марк з'являвся вдома досить рідко, а я спілкувалась лише з прислугою.

Наважившись, я взяла телефон і подзвонила своєму фіктивному чоловіку, щоб дізнатись, коли він з'явиться вдома.

- Так, люба, - почувся почувся голос Марка.

Схоже, що поряд з ним знаходився хтось сторонній, якщо він вирішив вдавати із себе люблячого і турботливого чоловіка.

- Привіт, Марку... Я хотіла дізнатись, коли ти повернешся додому... - несміливо промовила я.

Кілька секунд Поланський мовчав. Мабуть, він здивувався, бо я вперше запитала його про щось подібне.

- Я приїду відразу, як закінчу розбиратись з важливими справами, - відповів Марк.

- Добре, - промовила я, так і не наважившись запитати, якого саме дня це станеться.

Ще раз поглянувши на фото Марка і його колишньої дружини, я важко зітхнула і поклала його на тумбочку біля свого ліжка.

Вмостившись на ліжку, я взяла ноутбук аби знайти якийсь цікавий фільм, щоб подивитись і відволіктись від всіх тих думок, що зараз роїлися в моїй бідолашній голові.

Але як я не старалась, те дивне фото не давало мені спокою.

Навіщо було Марку так заморочуватись, щоб знайти когось схожого на його дружину? Навіщо він перетворив мене на її копію і навіть змусив змінити ім'я на те, що було у неї?

Поланский казав мені, що він вдівець і що його дружина загинула в автокатастрофі.

За всіма цими думками, я й не помітила, як заснула.

Я прокинулась від того, що хтось стукав у двері моєї кімнати.

Піднявшись з ліжка, я пішла поглянути на те, кому це там закортіло зі мною поспілкуватись.

Я відчинила двері і побачила Марка Поланського, власною персоною.

- Таміло, я так зрозумів, що ти хотіла зі мною про щось поговорити, - промовив він, холодно поглянувши на мене.

- Так. Я знайшла одне дивне фото і хотіла у тебе дещо запитати.

Марк зайшов у кімнату, а я поспішила до тумбочки, щоб показати йому свою знахідку.

Виявилося, що фото кудись знико, наче його там ніколи і не було.

Я подумала про те, що воно впало на підлогу і кинулась його шукати, але так нічого і не знайшла.

Хто міг його забрати? І навіщо?