РОЗДІЛ 1

• Як мене дістала ця робота. Увесь час працюєш, працюєш, а результату нема.- поскаржилася після роботи Іраїда своїй знайомій за філіжанкою ароматної кави в улюбленій кав'ярні.
• Тоді звільняйся. Отримаєш свободу дій. Ти ж про це давно мрієш.- озвалась Ярина Карпук.
• Завтра звільнюсь. Набридло працювати за 6900 в місяць і то з затримками. Повний капець. Ноги моєї більше не буде в тому магазині одягу, де відпрацювала 6 місяців поспіль. За таку зарплату хай самі трудяться. Я не збираюсь .
• Молодець, Іраїдо. Ти на шляху до здійснення своїх мрій.

Погомонівши ще трохи коліжанки розійшлися. Іраїда вирушила додому. Перед тим варто було зайти в магазин за продуктами. Видно існував якись портал, що закинув її в паралельний світ. Там дивний і працювали дракони. Сонце ховалося за хмари, гриміло й блискало. 

,, Ото я заблукала ''. - подумала про себе жінка, встаючи. Одяг забруднився та вона не звертала на це увагу. Її погляд прикував величезний дракон, що спокійно лежав перед нею. Виглядав він жахливо, але в глибині душі був добряком. Просто не показував цього на публіці. 

• Пробачте, що турбую вас пане Дракон, чи не скажете мені, де я опинилася?
• В світі драконів, людино. Мене звати Фрайдін.
• Дуже приємно, Іраїда. Чи можна згодом звідси вибратись назад в мій світ?
• На жаль це неможливо. Всі хто тут опинився залишаються навічно.
• Я думаю, що зможу це змінити. Ще не знаю як, але зможу. - усміхнулась жінка, гладячи його. Погляд зелених очей заворожив її. Цей дракон вирізнявся серед інших своєю людяністю та благородними манерами.

,, Не хочу бачити його в гніві ''. - думала Іраїда, сідаючи за стіл. Фрайдін взявся готувати обід. Він складався переважно з м'яса і риби. Також з кукурудзяної каші та квасу. Поївши вона вирішила помити посуд та оклик Фрайдіна її зупинив:

- Негоже моїй гості займатися побутом. Мої слуги про це подбають. Тобі варто відпочити з дороги. Завтра в нас свято і ти зобов'язана на ньому бути. Обіцяю, що буде дуже весело.

- Якщо я відмовлюсь? Що тоді буде, а ? 

- Краще тобі цього не знати Іраїдо. Краще не знати. - відповів дракон, залишивши їдальню. Вона лишилася сама. Куди йти поняття не мала. Тож сівши за щойно прибраний стіл задумалась. Цей Фрайдін дуже загадковий. Надто вже людська поведінка в нього. Що воно робити з цими здогадками? 

• Звісно я людина. Вірніше колись нею був. - озвався дракон.- Тобі треба відпочити. Відповіді згодом знайдуться.
• Ви мене налякали. - жінка аж під стрибнула від несподіванки. - Я не знала, що дракони думки читають. І вони такі красиві й розумні.
• Ще й як читають, Іраїдо. Дякую за комплімент. Одразу видно, що ти нічого не знаєш про закони Всесвіту. Паралельні світи існують насправді. Ви люди не хочете в це повірити.
• А в що я маю вірити?
• В себе і кохання. Рано чи пізно воно тебе знайде. Пам'ятай про це. А зараз йди в покої. Знадобляться сили для завтрашнього свята. Я буду вдячний вам за вашу присутність на ньому. Це буде дуже важливо. 
• Я буду на вашому святі, Фрайдіне. Дякую за запрошення. 

Він попрямував з кухні в коридор ведучи мене до покоїв. Відчинивши двері дракон вклонився і запросив в середину. Я втратила мову настільки красиво були обставлені вони. Такої розкоші в житті не бачила.