Розділ 8. Жива серед мертвих

Після слів Марти ніхто не міг заснути. Софія Коваль була жива. Ще кілька днів тому це здавалося неможливим, а тепер же ця думка висіла над усім маєтком, немов темна хмара. Настя сиділа у вітальні разом з іншими. На годиннику була майже друга ночі. Дощ знову почав стукати по вікнах. Інспектор Дорошенко стояв біля каміна.

— Повторіть ще раз, що саме ви бачили.

Марта сиділа на дивані, притискаючи холодний компрес до голови.

— Я вже розповіла.

— Ще раз.

Вона невдоволено зітхнула.

— Я вийшла з кімнати і почула кроки на сходах. Побачила жінку. Вона стояла спиною до мене.

— І ви впізнали Софію?

— Коли вона обернулася.

— Ви добре бачили її обличчя?

— Так.

— Наскільки добре?

— Достатньо, щоб не помилитися.

Інспектор задумався.

— Скільки це тривало?

— Дві-три секунди.

— А потім?

Марта на мить заплющила очі.

— Вона дивилася на мене.

— І?

— Усміхнулася.

У кімнаті стало тихо.

— Усміхнулася?

— Так.

— А далі?

— Мене щось ударило по голові.

Настя відчула холодок. Якщо Марта казала правду, то Софія не просто жива, вона навмисно показалася наче хотіла, щоб її побачили.

О третій ночі інспектор ухвалив рішення.

— Обшукуємо маєток повністю.

— Зараз? — здивувався Денис.

— Саме зараз.

— Вона могла вже втекти.

— Якщо Софія тут, я не збираюся чекати до ранку.

Через десять хвилин усі розділилися на групи. Настя опинилася разом із Денисом. Вони почали перевіряти західне крило. Старі кімнати. Порожні кабінети. Зачинені комори. Нічого. Потім вони дісталися старої музичної зали. Колись тут проводили концерти, а тепер приміщення стояло занедбаним. Денис освітив ліхтариком рояль і раптом завмер.

— Насте.

— Що?

Він показав на пил на кришці. Там були сліди. Свіжі. Наче хтось торкався інструмента зовсім недавно.

— Тут хтось був.

— Можливо, поліцейські.

— Ні.

Денис похитав головою.

— Ці сліди дуже свіжі.

Настя підійшла ближче і побачила ще дещо. На клавішах лежав аркуш паперу складений навпіл.

— Не чіпай.

Але було пізно. Настя вже розгорнула записку. Усередині був лише один рядок:

"Ви шукаєте не ту людину."

О четвертій ранку пошуки завершилися. Безрезультатно. Софію не знайшли. Проте записка змінила настрій усіх присутніх.

— Що вона означає? — запитав Богдан.

— Можливо, це пастка.

— А можливо, підказка.

— Підказка від убивці?

— Чому ні?

Інспектор мовчав. Його погляд був дивним. Наче він про щось думав. Про щось важливе.

  Наступного ранку маєток прокинувся від нової новини. Поліцейські отримали старі документи про конкурс 2018 року. Усі зібралися у вітальні. На столі лежала велика папка. Інспектор відкрив її.

— Нам вдалося встановити особу переможця.

— І хто це? — запитав Денис.

— Олександр Вишневський.

Ім'я нічого не сказало більшості присутніх. Але Роман різко зблід. Настя помітила це одразу.

— Ви його знали?

Роман не відповів.

— Романе?

Він важко ковтнув.