Розділ 16

Минуло ще кілька днів, а наш Шарік, здається, росте не по днях, а по годинах! Кожного ранку, коли я дивлюся на нього, мені здається, що він стає все вищим, міцнішим і поважнішим псом. Маленький пухнастий клубочок остаточно залишився в минулому, а перед нами — справжній підрослий красунчик і великий бешкетник!

Разом із ростом у нашого Капітана з'явилися й нові, дуже кумедні звички. Найбільше він тепер любить їсти прямо з моїх рук... картоплю! Так-так, звичайна варена картопля для нього — це найсмачніший делікатес у світі. Це наші особливі моменти довіри: він обережно бере шматочки картопельки з моїх долонь, відчуваючи любов і турботу своєї хазяйки Лілі.

Також наш бешкетник дуже любить, коли я ніжно гладжу його по шиї. У такі хвилини він прижмурює очі від задоволення... Але тут треба бути справжнім профі! У Шаріка є свій характер, і якщо погладити шийку якось не так, незграбно або занадто різко — він миттю робить своє фірмове й попереджувальне «кусь»! Ні, він не кусає боляче, а просто по-бешкетному показує, що він — собака зі своїми правилами, і до нього потрібен особливий підхід.

Ми з Кетті вже добре вивчили всі вподобання нашого малого хвостика.

Але найголовніше — Шарік тепер відчуває себе справжнім володарем подвір'я і постійно влаштовує бої з нашими котами! Особливо «пощастило» Рижику — малий бешкетник чомусь вирішив, що цей рудий пухнастик це його головний суперник, і регулярно намагається... його з'їсти! Звісно, Рижик так просто не здається і миттю дає відсіч або шукає порятунок на найвищих парканах, але Шарік усе одно завзято продовжує свої «полювання».

Звісно, на одному Рижику наш малий забіяка не зупинився — він вирішив влаштувати випробування всій котячій компанії! Проте з іншими котами такий номер не пройшов. Наші Мурзя та Аніса виявилися справжніми відважними захисницями: вони не стали терпіти бешкетництва малюка, а відразу дали йому серйозну й рішучу відсіч! Після кількох влучних котячих "позавушників" Шарік зрозумів, що з Мурзею та Анісою жарти погані, і до них треба ставитися з повагою.

Коли Шарік починає на них гавкати й намагається вкусити, Аніса довго не думає — вона миттю дає йому влучного ляпаса лапами прямо по морді! Шарік після такого виховання аж застигає на місці від несподіванки.

Але, попри всі ці дворові пригоди й розбірки, наш бешкетник залишається неймовірно милим і рідним. Дивлячись на його міцні лапи, розумний погляд, темну мордочку та те, як швидко він вчиться, я все більше переконуюся: наш Шарік — справжня вівчарка! У ньому тече кров справжніх благородних і вірних захисників.

Ми з Кетті тільки й встигаємо стежити за цими дворовими перегонами.

Підрослий Шарік — це неймовірна суміш ніжності, розуму, картопляного апетиту та веселого бешкетництва!