Розділ 10

Маленький чорний хвостик Шарік щодня доводив, що він не просто бешкетник, а ще й дуже талановитий шукач скарбів. Цього разу його головною знахідкою на подвір'ї Бірюзового дому стала звичайна дерев'яна палка. Але песик не збирався просто гризти її.

У Шаріка була улюблена іграшка — зелений пухнастий крокодил з ниточкою. Подивившись на палку, а потім на крокодила, я, Ліля, раптом придумала геніальний план.

— Ану, малий, чекай-но! Зараз я зроблю для тебе справжнє магічне диво, — посміхнулася я.

Я взяла ниточку і міцно-міцно прив'язала крокодила до палки. Вийшла неймовірна, абсолютно нова іграшка — крокодил на паличці! Варто було мені трішки змахнути цією чарівною «вудкою», як Шарік від радості ледь не підстрибнув до неба. Він почав весело ганятися за зеленим крокодильчиком, кумедно підстрибуючи на своїх рудих лапках і намагаючись упіймати його зубами.

Побавившись зі мною, задоволений і щасливий Шарік вирішив, що час розваг триває. Він залишив крокодила і весело побіг на інший кінець подвір'я — прямо до Мушки. Наша велика захисниця якраз відпочивала у траві, але малюк так завзято крутив хвостиком і кликав її, що вона просто не змогла встояти.

Тепер вони весело граються удвох! Шарік кумедно нападає, а Мушка лагідно підштовхує його носом, дозволяючи маленькому братикові перемагати в цих дружніх собачих перегонах. Наше подвір'я знову наповнилося дзвінким гавкотом і справжньою радістю.

А за всіма цими веселими перегонами та дружнім собачим бешкетом ховалася ще одна маленька таємниця. Ми з моєю молодшою сестричкою Кетті тихенько зайшли до хати й влаштувалися біля великого вікна, що виходить прямо на подвір'я.

Ми притислися носиками до скла й заворожено спостерігали через вікно за кожним рухом натовпу на дворі. Звідси, з теплої кімнати, було неймовірно цікаво бачити, як Шарік кумедно підстрибує, намагаючись зачепити велике Мушкіне вухо, а Мушка у відповідь лагідно притискає його лапою до трави. Вони наздоганяли одне одного, крутилися дзиґою і виглядали абсолютно щасливими.

— Дивись, Лілю, вони ніби танцюють! — пошепки, щоб не розігнати магію моменту, сказала Кетті.

Я посміхнулася й міцніше обійняла сестричку. Навіть через скло вікна ми чітко відчували, скільки любові, затишку та справжнього домашнього тепла приніс у наш Бірюзовий дім цей маленький чорний хвостик.