Глава 76

- Чому ви не віддасте дітей нянькам? - запитала я, сідаючи поруч.

- Боюся, вони їх розбалують, - промовила та змовницьким тоном. - А взагалі, я страшенно ревнива, не можу довірити малюків нікому!

Вона так весело підморгнула, що я теж засміялася. І від радості, що дарувала ця молода жінка і від полегшення, що вона виявилася зовсім не такою, як я вважала.

Через пару хвилин ми вже душевно балакали про все на світі, як старі знайомі. Сини в кронпринца виявилися зовсім невгамовними, їм весь час треба було кудись рухатися. Навіть у мене через деякий час уже почав закінчуватися терпець, але Шабрані звично й терпляче повертала втікачів.

Нарешті дітлахи почали заспокоюватись і укладатися прямо тут на килимі, а принцеса затягла пісеньку, щоб швидше засинали. Голос у неї теж був ніжний і приємний, як і вона сама.

Поки вона співала, я дивилася на сад, що оточував нас, як добре і тихо, якраз про таке я і мріяла.

Несподівано погляд виловив щось стороннє, чого не повинно бути в цій умиротвореній картинці.

Серце завмерло в такому переляку, що я не змогла навіть слова промовити.

До нас повільно на напівзігнутих лапах наближалася та сама чорна пантера. Шерсть на її загривку стояла дибки, а очі горіли червоним потойбічним світлом. Про наміри кішки не залишилося жодних сумнівів. Здається, до нас наближалася сама смерть.

Небезпеку помітила не лише я. Звідкись взялися троє стражників, мабуть вони непомітно нас охороняли, і кинулися навперейми страшній тварині.

Тільки користі від них виявилося ніякого. Пантера розкидала чоловіків, немов дітлахів.І майже не збившись із курсу, продовжила до нас рухатися. Неподалік хтось закричав, можливо, слуги кликали на допомогу, але я від страху навіть не обернулася, пильно стежачи за потойбічною істотою.

Нас відокремлювало кілька кроків, зараз вона стрибне і одним рухом величезної лапи покладе край моєму життю.

Я схопила з ковдри якусь мисочку з печивом, яким Шабрані годувала дітей, схопилася і запустила в тварину. Щоправда, суті від того було як слону дробинка, але на секунду затримало.

Ні! Так легко я не дамся! Пошукала очима, чим ще можна захиститись і натрапила на біле від переляку обличчя принцеси. Вона відповзла на самий край покривала, притиснула дітей до себе і сповненими жаху очима стежила за кішкою.

З нею діти! У мене кров завмерла в жилах від страху. Не усвідомлюючи, що творю, стала так, щоб загородити жінку з дітьми собою.

Пантера зупинилася на мить, зашипіла, і почала мене оминати. Вона прийшла не за мною! Об'єктом полювання була принцеса, тому кішка не вбила мене в той раз.

Я знову пересунулася так, щоб заслонити Шабрані. Пантері це не сподобалося, її хвіст, який до того неспокійно бився об землю, зараз заходив ходуном.

Вона застережливо на мене загарчала, від цього звуку мало не рвонула вбік, такий він був страшно-злісний. Але я перекрила їй дорогу, утримавшись на своїх ногах, хоч вони й норовили підкоситися.

Кішка знову почала обходити мене по колу, щоб дістатися до принцеси.

А я повільно переставляючи ноги йшла за нею, так само затуляючи собою дітей з матусею.Тільки в наступну мить пантера стрибнула вперед, і її морда виявилася впритул до мого обличчя, я навіть вловила смердючий подих потойбічної тварі.

Здається, я догралася, і мені настав кінець. Захотілося заплющити очі, так важко було дивитися в ці страшні очі самої смерті. Але цього я не змогла.

Пантера рикнула і несподівано вдарила мене лапою, я тільки й встигла в останню мить прикрити обличчя руками. Як світ вибухнув неймовірним болем, і я відлетіла на кілька метрів, такої сили був удар. Перекотившись травою, спробувала підвестися, тільки руки мене зовсім не слухалися.

Глянула на них і обмерла з жахом. У тих місцях, де мене дістали страшні пазурі істоти, зяяли страшні рани, шкіра і м'язи були порвані і виднілися кістки. Все було у крові.

Якось підвелася, подивилася на те місце, де ми сиділи на килимку з принцесою, боячись побачити роздерті тіла дівчини та малюків. Мені здавалося, що минуло вже багато часу,а виявилося пройшло лише кілька секунд. Кішка якраз зібралася стрибнути на Шабрані, коли з протилежного боку я побачила лева, що мчав до нас. У першу мить злякалася, але потім зрозуміла, що це кронпринц і зазнала неймовірного полегшення.

Лев встиг збити пантеру, що вже летіла в стрибку, і з розгону вступив у бій.

Видовище виявилося не для людей зі слабкими нервами.

Шабрані схопила дітей та відбігла на безпечну відстань.