Глава 73

Знов стало лячно. Поки лікувала і бігала сюди-туди забула про вбивцю, а зараз страх накотив з новою силою. Щоб не впасти в паніку – треба відволіктися. Тільки думки знову і знову поверталися до замаху.

Хто ж це намагається вбити принців і мене? Спочатку отруєний корсет, потім напали якісь істоти, схожі на людей. Того ж дня на Сніжного величезний вовк і це не було наш Вовченя. Після - мене налякала пантера і тепер ось стрілець. Але почалося все з убитої принцеси, чиє місце тепер займає Шабрані.

Тільки не схожа вона на вбивцю, та й мотиву зовсім не бачу. Ну, гаразд суперницю прибрала, а решта тут до чого?

Стоп! Той старий уві сні говорив щось про трон, шкода я нічого не пам'ятаю.

Асгарда вирішили прибрати за допомогою стріли, той, хто вчинив замах знає, що його не так просто вбити, в бою Дракон не переможений. А ось так, у спину, виходить вразливий. Не опинися я поруч, він би загинув?

А якщо, стріла призначалася мені? У ту мить я якраз зробила крок вперед. Може це й урятувало мені життя?

Поки я міркувала, прибув лікар із Міраною. Швидко розстелили покривало на землі, обережно перекотили на нього принца. Потім, утрьох узявшись за кінці тканини, потягли. Його високість виявився напрочуд важким, ледве доперли до особняка лікаря.

За допомогою слуг підняли на другий поверх у кімнату для гостей.

- Я подбаю про нього, - сказав батько, як тільки принца поклали на ліжко. - Його Високість прокинеться абсолютно здоровим, тому подальший догляд не буде потрібно. А вам найкраще відпочити.

Додав він мені, коли всі розійшлися, залишивши нас самих.З радістю погодилася на його пропозицію, тим більше, що лише кілька хвилин тому відчула таку втому, наче всю ніч вугілля вантажила.

- Я вас проведу, - промовив лікар і вивів мене з покоїв, де відпочивав Дракон.

Шлях у мою кімнату ми проробили під ручку, наче й справді рідні. Прояв турботи з його боку все ще дивував, адже татко практично не звертав на мене уваги весь цей час.

Мірану лікар відправив до лікарні по зілля, яке відновивляє сили. Тільки дівчина зникла, причинивши гарненько двері, перейшов до головного питання.

- Щоб я міг вас захистити, розкажіть у всіх подробицях, що сталося в саду, - почав він. - Принца Асгарда обдурити буде непросто. Він обов'язково спробує вас прочитати. Тому найменші деталі мають значення.

Від цих слів мене знову пронизав озноб. Як все складно у цьому світі. Начебто й добрий вчинок зробила, а тепер доводиться приховувати, наче злочин.

Швидко окреслила татку момент замаху та мої подальші дії. Ми з ним відкоригували версію, за якою виходило, що я побігла одразу ж кликати на допомогу. Слуга, який шукав на моє прохання цілителя на балу, підтвердить ці слова.

Подальше все лікар зробив сам. Начебто все логічно вийшло і вірно, тільки все одно страшно.

- Чому ви мені допомагаєте? - запитала чоловіка, коли ми обговорили всі деталі.

- Ви дуже схожі на мою дочку, - відповів він просто і подався на вихід, але біля порога зупинився і додав: - Обов'язково прийміть еліксир, ви не повинні виглядати сильно втомленою.І одягніть той кулон, що я вам дав, він не дозволить прочитати.

- Дракон відчуває кулони, - перебила лікаря, згадавши, що так і не сказала йому минулого разу правди.

- Ось як? - стривожився той і завмер, задумавшись і все ще тримаючись за ручку дверей, що збирався відчинити.

- Але не хвилюйтеся, - поспішила запевнити добродушного старого. - Мене він не зможе прочитати, я думаю рідною мовою.

В очах лікаря на мить промайнув інтерес, але відразу погас. Видно було, що хоче мене про щось спитати, але ніяк не наважується.

- Добре, - кивнув він насамкінець, так і не сказавши більше ні слова, вийшов.

А я впала на ліжко, насилу тримаючи очі відкритими, спати хотілося просто нестерпно. Але треба було спочатку хоча б роздягнутися і вимитися. Руки все ще були в крові, а сукню доведеться викинути, якщо в цьому світі немає магів зі здібностями хімчистки. Я вже нічому не здивуюсь.