Таємниця Чорного Дракона. Злочинець

Глава 29

На Івана навіть не дивився, зовсім не сприймаючи його як супротивника. Це було вже добре, але його слова мене зачепили не на жарт.

«Він збожеволів! - усередині мене наче бомба вибухнула, люттю накрило, навіть перед очима червона пелена з'явилася. – Що він собі дозволяє?»

- З чого це? - обурилася, ледве стримуючись бурхливі емоціі.

- Вас ні на секунду не можна залишити, - продовжив цей драконистий деспот, тим самим холодним і байдужим тоном. – Принців вам мало спокушати, ще взялися за воїнів?

І з такою зневагою простягнув, що я замахнулася відважити йому ляпас, вже погано розуміючи, що творю.

Дракон виявився швидшим і перехопив мою долоню.

- За це я вас можу заслати в рабині, - продовжив, пропалюючи мене ненависним поглядом. – Підняти руку на представника імператорської сім'ї рівносильно зраді.

- А представнику королівської родини, отже, дозволяється ображати людей?

Не знаю, до чого б ми договорилися і чим мені це загрожувало. У гніві я можу такого наробити, чого в нормальному стані ніколи б собі не дозволила. Але в цей момент втрутився братик.

Протиснувшись між нами, він примирливо промовив:

- Здається мені, вийшло непорозуміння. Давайте спочатку прояснимо ситуацію.

Мій гнів миттю випарувався, а на його місце прийшло каяття. Я хотіла Ваньку захистити, а вийшло навпаки, ще більше його підставила. З чого це я так розлютилася? Раніше за собою не помічала такого.

- Хто такий? – запитав Дракон крижаним тоном, вимушено перевівши погляд на мого братика.

Навіть у його позі відчувалася сила, влада та явна перевага.Мені знову погано стало, адже йому нічого не варто вбити. А я ще й олії у вогонь підлила.

- Я воїн із загону Чорного Дракона! - гордо заявив Іван, з викликом дивлячись у вічі принцу. - А ти хто?

Брови його високості повільно поповзли вгору, здається, таке нахабство він зустрічав лише одного разу - в моєму обличчі.

- Я принц Асгард, Чорний Дракон, - відповів той і його губи розпливлися в усмішці.

Німа сцена! Просто «Ревізор» на підмостках провінційного театру.

Брательник спочатку відкрив рот від подиву, потім видавив щось схоже на відому лайку. Відступив на пару кроків, з радісним виглядом розглядаючи принца, немов побачив диво дивне.

- Ви, справді Чорний дракон? – вигукнув з таким захопленням та здивуванням, що навіть підскочив на місці. - Я стільки про вас чув! Мріяв побачити! Ви не уявляєте…

Брательник задихався від захвату та радості, а я лише тупо переводила погляд з одного на іншого.

Здається, Ванькіна тирада охолодила запал Його Високості і він здивований таким обожнюванням, тепер з цікавістю дивився на свого раптового фаната.

- Про ваші подвиги складають пісні, а я тут бачу вас живого! Ви ж легенда! Неймовірно! - і все в такому ж дусі.

Ваньку було не зупинити, він бігав кругами, запитував, і, не чекаючи відповіді, знову розсипався в компліментах.

Ми б ще довго спостерігали весь цей цирк, але на наше щастя двері відчинилися, і в кімнату зазирнув командир загону, в який я вперше потрапила, той самий Дугл.

Воїн схилив голову у привітанні, але залишився стояти біля дверей. Принц швидко підійшов і чоловіки тихо заговорили.А в мене серце знову тривожно забилося, що там знову могло статися, якщо розмова призначена не для всілякіх вух. Поки вони спілкувалися, і у нас з братом теж з'явилася можливість пошушукатися.

- Ванько, що це було? - прошепотіла, майже не розкриваючи рота. - Ти що, в дитинство впав?

- Спокійно сестричка, все під контролем, бачиш, мужик навіть забув, що сказати хотів, - промовив він мені так само тихо.

- Так, ти що, дурня клеїв? - здивувалася я, несподівано дізнавшись про акторську здатність молодшого.

- Ну, трохи, - тихо видав артист. - Що, переграв?

- Зовсім трішки, - не стала я засмучувати народного паяца.

- А це й справді, Чорний дракон? - зовсім не образився хлопчисько, повертаючись до перерваної теми: - Я його трохи інакше уявляв, більшим, чи що. Він не виглядає дуже здоровим.

- Ти його в бою не бачив, - процідила крізь зуби, похмуро поглядаючи на принца.

- А ти що, бачила? - голосніше запитав брательник, і знову в його очах спалахнув той самий божевільний блиск.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше