Глава 18

- Ви так нічого не згадали? – задав несподіване запитання Асгард, відчиняючи двері, а я на мить здивувалася, не розуміючи, про що він говорить. Перебуваючи ще у своїх заплутаних думках.

- Ні, - видала сумно, зрозумівши, що його високість запитав про мою уявну втрату пам'яті. – Тепер намагаюся надолужити. Якби я хоч щось згадала, можливо, знала б, хто намагається мене вбити.

І це незважаючи на невелику брехню, була, на мій погляд, чиста правда. Приходять же від Алани сни та видіння. От би вся її пам'ять перейшла до мене, жилося б набагато простіше.

Усередині ми відразу ж пройшли до полиць з магічною літературою.

- Про що ви хотіли б почитати? - запитав принц, запалюючи свічки.

Незважаючи на світлий час доби, тут було темно. Він встиг запалити тільки одну, прийшла збентежена Мірана і взяла на себе цей обов'язок.

- Якби я знала, що в цих книгах зберігається, - простягла я сумно, розглядаючи дорого прикрашені обкладинки. Мені б більше знань про цей світ, і про виходи з нього. Тільки такого принцу не скажеш.

- А ви можете зробити так, щоби відкрилися назви книг? Мені було б набагато простіше вибрати, - спитала Дракона, не особливо сподіваючись на його поблажливість. Хто його знає, може ліміт доброти він сьогодні вичерпав.

- Так, - відповів він коротко, провів поглядом довгими стелажами з фоліантами і обернувся до мене, жестом запрошуючи пройти: - Прошу!

Я невпевнено подивилася на полиці і ойкнула від несподіванки. Всі назви були зрозумілі.

- Так просто! - промовила вголос, дивуючись побаченому.Йому не знадобилося ходити від полиці до полиці, розмахуючи руками або роблячи інші речі. Принц і тут залишився вірним собі, і не став влаштовувати виставу.

Одразу ж згадався Сніжний барс у такій ситуації, він явно хотів справити на мене враження, водячи рукою по паперу, нібито творячи магію. Хоча для цього достатньо було подивитися на книги.

Батько теж воліє, щоб його диво було видимим. Напевно, людям так простіше сприймати. І лише Чорний дракон завжди робить по-своєму.

Несподівано для себе сама відчула до нього приплив ніжності. Ех, якби не було в нього тієї самої горезвісної магії кохання, наскільки все було б простіше. А так, хіба зрозумієш, те, що я відчуваю справжнє чи магією навіяло.

- А що являє собою ваша мирна магія? - встигла брякнути, все ще літаючи десь у хмарах.

І тільки за виразом його обличчя зрозуміла, що дарма це затіяла.

- Хочете знати, як діє моя магія? - протягнув він якось дуже хижо і зробив крок до мене.

Настало розуміння, що такі експерименти можуть вийти мені боком.

Але попри здоровий глузд, потягнуло сказати: «Хочу!» Великих зусиль знадобилося, щоб стримати це слово, що саме рвалося назовні.

Треба заявити йому своє тверде «ні», але воно в цю мить здалося неправильним.

Що зі мною діється? Я сходжу з розуму?

Принц підійшов ще на крок, став зовсім близько так, що наші тіла майже стикалися.

Від одного його жадібного погляду мене в жар кинуло. У небезпечні ігри граю. Тільки зупинятись зовсім не хотілося.

Вабило, наче магнітом.От якби простягнути долоню і доторкнутися до його обличчя, відчути тепло і легку неголеність щоки. Як заворожена дивилася в чорний вир очей і не могла відірватися.

Тілом пробігло тремтіння передчуття, шалено захотілося, щоб він мене поцілував.

Мабуть, так діє його магія, бо в цей момент я забула, що в іншому світі у мене є наречений, забула, що я тут лише дочка лікаря, а він принц. І між нами не може бути нічого спільного.

Всю мою розважливість і стійкість змило хвилею непереборного бажання обійняти, притулитися всім тілом.

"Треба зупинитися!" - намагався докричатися до мене розум, але я відмахувалася від нього, як від настирливої ​​мухи.

Дракон повільно почав нахилятися, і серце завмерло, я навіть дихати, здається, перестала. Легко торкнувся губами моїх губ, наче пробуючи на смак.

- Ви все ще бажаєте знати, як діє моя магія? - прошепотів, обдаючи диханням.

– Що? - видавила, погано розуміючи, що взагалі відбувається. Голова кружляла, як після випитої пляшки шампанського.

- Ви мене з розуму зводите, - прогарчав чомусь Дракон і несподівано з силою схопив у оберемок і поцілував так, що земля пішла з-під ніг.

Далі погано пам'ятаю, все довкола горіло і плавилося, я розчинялася в задоволенні та плавилася у вогні його пристрасті.

Приходила до тями повільно, з подивом оглядаючи навколишні предмети. Добре, що його високість все ще мене підтримував, інакше впала б на підлогу, ноги стали ватяними і зовсім не тримали.

"Мама дорога! - промайнуло в свідомості, що повертається - Що це було? Мене начебто поїзд переїхав».

– Магію продемонструвати? - прохрипів над вухом принц, все ще тримаючи мене в обіймах.

"Дякую! Мені вже вистачило» - відмовилася я подумки і вибралася з його обіймів.

- Ваші запитання так швидко скінчилися, - констатував він з подивом. – Мовчите?