Глава 13

- Звичайно, може, - щиро здивувалася Мірана. - Вона може цілий полк створити з її силою.

У мене в голові немов пазл почав складатися. Ті воїни, що напали на мене, могли бути ілюзією. І вовк теж був не справжній.

- А коли ілюзія зникає, що лишається? - запитала я, а серце завмерло у грудях.

Раптом мої припущення виявляться вірними?

- Не знаю, - здивувалася служниця, і примружила очі, ніби намагаючись згадати.

А я напружено чекала, вдивляючись у її обличчя, сподіваючись там щось прочитати.

- Туман? - перепитала вона себе і тут же зрадовано додала: - Точно! У повітрі після феєрверків туман стоїть якийсь час.

«Можливо це пил? - якийсь час зависає в повітрі, поки не осяде. Якщо мої припущення вірні – треба терміново розповісти Дракону!

Остання ідея охолодила мій запал. Навряд чи його високість не знає про магії принцес, для нього зовсім не секрет, який дар має Аїра. Він тоді сказав: Це не люди. Тобто вже на той момент знав, що за магія, але принцесу досі не заарештовано. Висновок простий: або він не має доказів, або мої міркування неправильні.

Думаю, вірно, друге, я ще надто мало знаю, щоб правильно поставити діагноз цьому світу.

Я поспішила зробити висновок, не зібравши ґрунтовних доказів.

Вже як Серьога висловлююсь. При згадці про нареченого стало соромно. Зовсім я про нього забула.

- Та навіщо вам ця магія? - по-своєму зрозуміла мій стан Мірана і почала втішати. - Ви геть у мене яка красуня! Навіть принцеса Сульрі вам поступається в цьому. Думаєте, чому вона сердиться, коли вас бачить?

Її прониклива мова мене настільки здивувала, що я з цікавістю перепитала:

- Чому?

- Ви найкрасивіша у палаці! - заявила вона важливим тоном, і, сформувавши таку загадкову міну, що я мимоволі розреготалася, завалившись на бік.

- Даремно смієтеся, - простягла Мірана ображено. – Слуги тільки про це й пліткують. Не дарма ж, всі три принци звернули на вас увагу.

За останніх її слів я осіклася і закашлялася.

– Ну, знаєш! - почала її сварити незадоволено. - Ти ж краще за всіх поінформована про те, чому принци до мене уважні. Кронпринц тут випадково виявився, коли мене намагалися вбити. Принц Асгард проводить розслідування. А Аслек просто допоміг відкрити магічну книгу.

- Ось і я говорю, - багатозначно, з хитрою моською додала дівчина.

Весь вигляд її говорив: «виправдовуйтесь, виправдовуйтесь, я все одно правду знаю!»

Захотілося її по голові чимось тріснути, що я й зібралася зробити.

Під руку потрапив томик, принесений із бібліотеки. Я про нього, у світлі останніх подій, зовсім забула. А даремно. З книг можна дізнатися багато потрібного та корисного.

Тільки ось Мірану треба скоріше випровадити, і зайнятися магією. По голові бити їй не стала, зате вигадала, як від дівчини позбудеться.

- Не вигадуй того, чого нема! - промовила їй грізно. - Будеш про мене плітки розпускати – вижену дозволю!

- Я? - у дівчинки був такий обурений вигляд, що я мало не посміхнулася, але треба було тримати обличчя похмурим. Нехай думає, що я дуже розсердилася.

Вона продовжила скривджено надувши губи:

- Я взагалі… ніколи, нікому, нічого… А ви! - І вона схопила тацю, киплячи і обурюючись.

Не сказавши мені жодного слова, але ґрунтовно гримаючи посудом, попрямувала до дверей. Я навіть оком не встигла моргнути, а вона вже зникла. Що довше її не буде, то більше в мене часу на експерименти.

Нарешті, двері з гуркотом зачинилися, і я змогла розслабитися. Непогана вона людина, трохи наївна та довірлива, але загалом ми могли б бути хорошими друзями. Тільки я не збираюся затримуватись у цьому світі, не варто до неї прив'язуватися.

Схопила магічний томик, заплющила очі, згадуючи дії Барса над книгою. Розкрила і, повторюючи його рухи, провела рукою по сторінці.