Глава 12

Повернувшись у свою кімнату, Мірана втекла за вечерею, а я завалилася на ліжко, в голові прокручуючи події дня. Таке насичене в мене життя виходить!

Служниця повернулася з підносом їжі і збуджена до краю. Щойно я за нею зачинила двері, як дівчина випалила:

- Ви не уявляєте, що сьогодні сталося! - почала вона, сервіруючи столик. - На принца Аслека скоєно напад!

Я тільки хотіла відкрити рота і просвітити подругу, що це вже минулі новини, але зупинилася. Слуги зазвичай набагато більше знають, і Мірана може мені розповісти багато цікавого.

- Останнім часом принц Аслек розминається з мечем щоранку, - почала розповідь з азартом служниця, щойно сіла на своє місце. - Ось і сьогодні він вийшов раніше. Його охорона як завжди відпочивала осторонь, коли на полі з'явився величезний вовк. Ніхто не звернув належної уваги, бо молодший принц іноді приходить на тренування. І коли вовк напав, охорона не одразу прийшла на допомогу. Всі знають, що принц Халгел ще дуже малий і не оволодів своєю магією повністю. Принцю дозволяють випускати звіра на волю. Ще й навчають. Тому ніхто не стурбувався. Тим паче, що старші принци завжди з ним легко справлялися без застосування магії. Помітили недобре, коли вовк уже добряче підірвав Сніжного барса. Коли воїни прибігли на допомогу, той уже ледве відбивався, весь у крові. Якби Барс того дня був один, без своєї охорони, його не врятували б. Вовка ледве вбили четверо добре навчених воїнів. Але, що найдивніше, як його пронизали мечем, вовк розсипався, перетворившись на жменьку попелу. Останні слова вона прошепотіла таємничим тоном, а я заціпеніла. Кров, здавалося, застигла у жилах.

Це не могло бути простим збігом! Ті, що напали на мене – розсипалися, залишивши за собою чорні купки, і тепер цей звір…

Твориться щось незрозуміле. Хто і навіщо хотів убити принца? І яке відношення до всього цього я маю? Зв'язок між злочинами навіть мені видно. Чорний дракон, мабуть, теж це зрозумів. Тому він і йшов за мною як прив'язаний.

Гаразд, принца хочуть вбити, причин може бути море. Навіть, та сама боротьба за престол. Хтось прибирає конкурентів. Тільки я ніяк не вписуюсь у цю версію. Яке я можу мати відношення до Сніжного барсу і чому вирішили позбутися нас двох? Знову одні питання.

Шлях до трону може розчищати зараз, за ​​логікою, лише одна людина – Чорний Дракон. У нього є можливості і сила. Але навіщо він мене рятував? Та й не схоже це на Асгарда, якби той спланував замах, гадаю, у нього все вдалося б. А тут одразу два проколи. Хто ще може бути? Молодші принци надто маленькі, хіба хтось у їхньому оточенні хоче просунути діток на престол.

Чи кронпринц позбавляється конкурентів? Тільки я тут до чого?

Кількість загадок мене вже напружує. Кожен щось приховує, всі мають якісь таємниці.

Скоро сама собі вірити перестану, скрізь вороги будуть ввижатися, до параної недалеко.

Я так глибоко занурилась у свої думки, що не одразу вловила, про що продовжує базікати Мірана.

- Як же їм не пощастило із цими страшними магіями! - засунувши в рот ложку, прошамкала дівчина. - Вони ж смертельно небезпечні. От у принцес – зовсім інша річ.

- Що в принцес? - встигла вклинитися я в її монолог.

- А, - махнула рукою служниця. – У них лише мирні магії.

– Які? - я навіть піддалася вперед, настільки хотілося знати, чим же володіють ті гарні ляльки.

- Ну, - простягла Мірана, бачачи мою зацікавленість, і спеціально роблячи довгі паузи. - У Сульрі, що весь час не дає вам проходу - магія краси. Одним дотиком вона може зробити людину неймовірно красивою. Тільки самі розумієте, вона цього ніколи не робить. Одне залишається незрозумілим – вона від природи красуня чи це магія. У молодшої, принцеси Еони, магія води, але дуже слабка. Своєю силою вона може видобути воду з будь-чого, і навіть викликати дощ, але короткочасний. На велику зливу сил не вистачить. Тому вона абсолютно марна, хіба що зачіску кому зіпсувати, виливши відро води зненацька. А у найстаршої принцеси Аїри – магія ілюзій. Ось де справжня краса! Якось вона такі квіти створила неймовірні, а коли запускає феєрверки – я нічого краще не бачила!

Служниця ще довго б розписувала вміння принцеси, але я її перебила.

- А ілюзію людини вона може творити? – і завмерла в очікуванні відповіді, здавалося, від неї життя залежить.