Глава 94

На мій жаль Снігова королева, ні, скоріше просто льодяна бурулька, швидко взяла себе в руки, випростала спинку, і з колишньою привітністю зробила крок назустріч.

- А це буде цікаво, - заявила мені просто в обличчя. – Гра обіцяє бути захоплюючою.

Ось нахабниця! Таких треба одразу брати в облогу, щоб не нафантазували собі зайвого.

- Білий Дракон?! - протягла я з презирством. - Пам'ятається, я читала, що магія Білого протилежна магії Чорного. До кінця не розумію, в чому вона полягає, але це точно не магія льоду.

Посмішка швидко зійшла з її обличчя.

«Не на ту, дитино, ти напала» - зробила висновок, тріумфуючи.

- Думаю, Його Високості, принцу Асгарду буде дуже цікаво дізнатися про ваші здібності, - продовжила я майже ласкаво.

Біль у руці турбував мене все більше. Скоріше б ця відьма пішла.

І знову вона швидко знайшлася. Розумна крига виявилася.

- Всі знають, що магічних здібностей може бути кілька, особливо у членів королівської крові, - відповіла мені дівчина, задерши свій гарний носик мало не до стелі.

Тим самим дала мені зрозуміти, що є представником правлячої династії. І це ще одні плюс до її корони.

- Ти нічого не зможеш довести, - продовжила вона вже спокійніше, явно радіючи, що вдалося викрутитись. - Гра ще не закінчена.

- Дивись не заграйся! – попередила я із погрозою в голосі.

- Я ще жодного разу не програвала! – парирувала швидко красуня.

- Просто ти зі мною ще не грала, - у мене теж язик добре підвішений.

Здається, перший бій за мною. Тільки руку я вже не відчувала, сподіваюся, і в неї залишився синець.

Ми якийсь час свердлили один одного неприязними поглядами. Нарешті, вона розвернулась і вирушила до виходу, насамкінець побажавши мені всього хорошого, я теж не залишилася в боргу, проводивши її добрим словом.

Як тільки за нею зачинилися двері, я нарешті глянула на свою долоню. Так і є, шкіра бліда, і є кілька бульбашок із рідиною. Таки другий або навіть третій ступінь обмороження. Ось гадина!

Я постаралася заспокоїтися, присіла в крісло, заплющила очі і почала уявляти, як рука сама собою гоїться. Як до відмерлих тканин спрямовується кров та шкіра відновлюється. Відчувши поколювання, як від тисячі голок, зрозуміла, що в мене вийшло.Розплющила очі і видихнула з полегшенням. Лікування йшло повним ходом. На очах бульбашки зійшли, і поверхня долоні почала набувати природного кольору.

Коли рука відновилася повністю, я подумки повернулася до того, що сталося.

А ця зараза знала, що я цілитель і що залікую долоню відразу ж. Вона мене прорахувала. Навіть доказів не залишилося, що ця відьма мене морозила. Хоча, мені достатньо показати Асгарду картинку нашої зустрічі і більше нічого не треба. Дракон мужик розумний, швидко розбереться.

І тут вона помилилась. Моя перевага в тому, що я роблю зовсім не так, як дівчата цього світу. Крижаній королеві зовсім непросто зі мною воювати. Та й не сидітиму я в окопі, чекаючи нового нападу.

З цими заспокійливими думками лягла на ліжко. Несподівано так їсти захотілося. Точно! Після використання магії завжди занепад сил відбувається, а потім голод приходить. Магічила я небагато, то почувала себе чудово. Поїсти б.

Але годувати ніхто не збирався, здається, про мою особу взагалі забули. Рішуче підвелася з ліжка, босоніж подолала простір до дверей і крадькома визирнула в коридор.

Біля моїх дверей виявились два стражники, побачивши мою пику, обидва витяглися по струнці.

- Шановні! - почала я, зовсім не знаючи, як до них звертатися. – Їсти дуже хочеться, ви не могли б…

Не встигла я домовити, як один одразу видав:

- Буде зроблено, пані Цілителька! – і мухою метнувся кудись коридором.

Я простежила його біг, до чого спритний виявився чоловік.

- Ви не хвилюйтеся, - зніяковіло заговорив другий.– Ми про все подбаємо! Тільки скажіть, все відразу буде зроблено!

- Аааа! - протягла я багатозначно. Такі мене тут тримають за впливову особу. Мабуть, імператорська величність розпорядилися.

Але причина такої відданості стражників виявилася зовсім іншою.

- У палаці ми стражники всього три роки, навчалися разом з Його Високістю Драконом, - додав стражник і зробив паузу, безглуздо витріщивши очі, мабуть для того, щоб я здогадалася, про що натякає.

– А! – розуміюче кивнула головою, коли ці двоє пов'язані з моїм принцом, це суттєво полегшує мені життя у палаці.

Настрій від такого відкриття злетів угору. Не все так погано, як здавалося.

Стражники спрацювали швидко. І вже через пару хвилин, слуги вносили до кімнати столові прилади та тацю з їжею.