Глава 83

І знову мене переслідував той самий сон. Спочатку я брела довгими коридорами замку, якого жодного разу в житті не бачила. Потім, вийшла, нарешті, до величезної зали, освітленої світлом місяця. Тільки цього разу на мене вже чекали. Алана в тій же бальній сукні стояла посеред, до мене спиною, варто було трохи наблизитися, вона обернулася.

Я відсахнулася, побачивши в її руках той самий букет отруйних квітів, що зовсім недавно мені підкинули до кімнати.

- Знову ти? - запитала вона з докором, уткнувшись носом у квіти. - Ще жива?

- Не дочекайтеся, - відповіла їй, насторожено стежачи за тим, як вона вдихає смертельний аромат.

- Гарні квіти, - сказала вона ліниво, поглядаючи на мене з-під вій і різко запропонувала. – Вони так чарівно пахнуть. Понюхай!

Я зробила кілька кроків назад. Її поведінка ґрунтовно віяла божевіллям.

- Дякую, не хочу, - кинула їй недбало, оглядаючись на всі боки в пошуках виходу.

- Чого ти боїшся? – заспівала дівчина ласкаво. – Це лише сон.

Від її слів стало страшно, це створіння тіні знає більше, ніж я, у моєму власному сні.

- Хто вас знає чарівників, - хмикнула я уїдливо. - Раптом ви і сон можете зробити дійсністю.

- Хм ... розумна, - з повагою вимовила так само наспівом Алана. – Хоча іншого й не повинно бути. Ти ж моє відображення в іншому світі.

- Я б із цим посперечалася, - заперечила дивному створенню. – Я не така, як ти. Ніколи не зрозумію тих, хто вбиває людей, щоб здійснити свої незрозумілі цілі.

Колишня дочка лікаря несподівано розреготалася, до того ж моїм сміхом. Мене пересмикнуло, так страшно це виглядало збоку.

- Ти з тих, хто поділяє світ на чорне та біле? - запитала вона, відсміявшись. - У твоїх очах я виглядаю чудовиськом?

- Тебе хтось уміло до цього підвів, - сумно погодилася. - Але ти лише лялька на мотузках, за які невідомий хтось смикав, спрямовуючи тебе до прірви.

– Знаєш? – її очі стали круглими. – Ти й про це знаєш?

Алана швидко до мене наблизилася. Тепер її очі, з яких дивилася на мене темрява, були зовсім близько і озноб жаху побіг по шкірі.

- Звідки ти все знаєш? - спитала дівчина, і мені здалося, що вона була перелякана.

- Бачення, - відповіла їй чесно. – Мені приходили видіння з твого життя.

У неї зробився такий спантеличений вираз обличчя, але буквально через секунду воно змінилося, ніби дівчина зняла маску, ставши холодним.

- Вони і з тобою зроблять те саме, - зашепотіла зловісно, ​​а я не могла зрушити з місця або відвести погляд.

Безодня в її очах, здавалося, розросталася з кожною хвилиною, ставала все більше, захоплюючи все довкола. Зовсім небагато вона і мене поглине. Не виходило заплющити очі, скільки не силкувалася.

- Хто вони? - запитала ледь чутно.

Від страху перехопило подих, і слова важко давалися.

Треба дізнатися, хто ті тварюки, що намагалися розправитися з імператорською сім'єю. Може, Алана саме це і намагається мені сказати? Допомагала вона мені в минулому. Раптом саме для цього дівчина приходить до мене в сни?

- Тобі не вистояти проти них, - відповіла вона і посміхнулася майже по-людськи, якби не очі, можна було б і повірити, що дівчина мені співчуває.Несподівано вона торкнулася мого плеча, і я крізь тканину сорочки відчула її крижані пальці.

- Він знайде Білого дракона, і ти опинишся не при ділі, - промовила Алана, різко змінивши тему ще більше нагадуючи божевільну. - Тоді тебе вб'ють, щоб ти не могла зашкодити сім'ї імператора. Лише я можу тебе врятувати.

Останнє вона прошепотіла на вухо, і мені здалося, що воно почало покриватися льодом, прямо як від дихання Снігової королеви.

- Достатньо вийти в ті двері, - продовжила вона, вказуючи букетом на прохід в одній із стін зали. - І ти будеш врятована.

- Що там? – запитала мимоволі.

- Подивися сама... - з цими словами Алана розтанула, як привид, потривожений сонячним світлом.

А я в цей момент прокинулася, розбуджена променями сонця, що торкнулися обличчя.

Поруч нікого не було, мабуть, принц встиг піти у своїх справах.

Серце ще тривожно билося, а плече, до якого торкалася примарна дівчина, було холодним. Закуталася пледом, відігріваючи змерзле тіло.

Навіщо цей сон? Що він означає? Минулого разу, коли мені снився старий чи ще щось із життя Алани, завжди відбувалися погані речі. Невже й цього разу вона попереджає про щось?

На мене ніби хвилею накотило погане передчуття.